Історія села

М'якеньківка - село Решетилівського району, центр сільської ради народних депутатів, якому підпорядковані села Михнівка, Шрамки. Розташована на правому березі р. Говтви за 9 км від райцентру та за 18 км від залізничної станції Решетилівка. До автотраси Київ - Харків - 11 км.

На 01.01.2001 р. кількість жителів сільської ради становила 1068 чоловік, з них с. М'якеньківка - 535 чол., с. Михнівка - 425 чол., с. Шрамки - 108 чол.

Історія села М'якеньківка бере свій початок у ІІ-ій чверті XVII ст. Походження назви села точно не встановлено. За переказами існує два пояснення назви села. На території М'якеньківки колись були поселення пастухів. Стійбища худоби були на правому березі р. Говтви, де й виникло село. Перші поселенці, обробляючи землю, встановили, що грунт дуже м'який, можна легко орати на півметра і глибше. Це й визначило назву села (із спогадів старожилів Грицая Федора Петровича, Педашенка Івана Петровича).

Існує й інше припущення щодо походження назви села. В роки панування польської шляхти на Правобережній Україні вільні українські козаки не хотіли коритися польським магнатам і втікали на вільні землі Лівобережжя та на землі Московської держави. Три козаки, що носили прізвище М'якенький, поселилися на території, де розташоване сучасне село. По прізвищах перших поселенців було названо село, що виникло згодом (за переказами старожилів Дудченка Трохима Михайловича, Пробийголови Петра Якимовича). З часом у селі з'явилися й інші прізвища, за рахунок різних родинних зв'язків у селі з'явились кутки з назвами Педаки, Грицаї, Конотопи, Пороваї, Бортники, Горбляни.

М'якеньківка, а також села навколо - Шрамки, Конони, Харченки, Бодні, Бардаки, Никони, Арсені, Борюхи, Підгорянка - були вільними козацькими поселеннями. Михнівка та Величковщина - кріпосними селами. Величковщиною володів пан Казимир Закжевський, а Михнівкою - пан Андрій Петрович Шимков, який мав у власності 700 десятин землі. За переказами Т. Шевченко, перебуваючи в Решетилівці, відвідав і гостював у А.П.Шимкова.

Населений пункт М'якеньківка не мав характеру села: не було рівних вулиць, були кутки, де хати стояли купами.

Церкви в селі не було, парафіяни відносилися до Михнівського приходу. При церкві діяла церковно-парафіяльна школа.

Колективізація сільського господарства в М'якеньківці розпочалася в 1928 році; а в 1929 р. було створено колгоспи «За краще життя», головою якого було обрано Дудченка Трохима Миколайовича. В першому колгоспі об'єдналося сорок селянських господарів.

Тяжке випробування випало на долю українського народу в 1932 - 1933рр., не минуло воно й жителів села. Під час голодомору багато жителів померло. Це і Педак Гнат з дітьми Сонею і Васильком, М'якенька Тетяна Дмитрівна, яку в ті роки було засуджено за колоски на три роїш і її діти: Мотря, Тетяна, Олена, Настя, Марія, Іван і Грицько. В період голодомору загинуло 165 жителів сільської ради: М'якеньківка - 33; Шрамки - 49; Михайлики - 17; Підгорянка - 22; Педаки -20; Бодні - 24.

Вшановуючи пам'ять односельців, які померли в роки голодомору жителі села 1996 році збудували пам'ятник «Жертвам голодомору». Грошову допомогу надав громадянин Великобританії уродженець села Михнівки Харлампій Нога.

В зв'язку з упорядкуванням сіл у 1937 - 1938 рр. зникли хутори прилеглі до села - Никони, Арсені, Бодні, Бардаки, їх жителі переселилися до М'якеньківки та Михнівки.

Коли почалася Велика Вітчизняна війна, все доросле чоловіче населення села пішло в ряди Радянської Армії, ставши на захист Вітчизни. Все рухоме майно колгоспу було евакуйоване, а нерухоме - знищено.

З 27 вересня 1941 - по 24 вересня 1943 р. тривала фашистська окупація, що завдала значних страждань людям. Під час окупації фашисти розстріляли 30 чол. 26 чол. відправили на примусові роботи до Німеччини.

У 1943 р. гітлерівці спалили М'якеньківку. Приміщення школи, де планували знищити місцевих жителів, замінували. Лише рішучий наступ радянських військ зірвав план фашистів. В числі перших визволителів в село вступили розвідники - односельчани Мищенко Іван Федорович, Найдьон Петро Денисович, Чернов Інокентій Олександрович, Кузнєцов Федір. Багато наших земляків нагороджено орденами та медалями. 98 учнів та вчителів воювали на фронтах Великої Вітчизняної війни, 58 із них - загинули смертю хоробрих.

В.Ю.Бондаренко зробив 324 успішних бойових вильотів, провів 68 повітряних боїв, збив 24 ворожих літаки. За проявлену мужність і відвагу йому було присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Партизанів у білоруських лісах К.В.Знайда. Його бойовий шлях досліджували слідопити.

У 1967 р., вшановуючи пам'ять загиблих земляків, односельчани збудували «Пам'ятник слави».

Коментарi