Я – громадянин України.

Девіз школи:

Шляхом розвитку пізнавай моральне та естетичне вчення, відчуй себе громадянином, самовдосконалюйся, щоб самореалізуватись.

Моя рідна М ۥякеньківська школа

Ми приходимо сюди кожен день,

Пізнаємо, сумуєм, радієм.

Наша школа, як наше життя, -

І надія, і щастя, і мрія.

Непроста ця дорога, яка нас веде

До прекрасних часів майбуття,

І ми вдячні тобі, незабудемо ми

Нашу школу ніколи в житті.

В цей неповторний час

Незабудемо ми ніколи -

Школа з'єднала нас,

Наша рідна Мۥякеньківська школа.

Скільки учнів було й вчителів,

І бажань, і думок, і натхнення.

Долі різні - щасливі й сумні -

Утворили прекрасне сплетіння.

Непроста ця дорога, яка нас веде

До прекрасних часів майбуття,

І ми вдячні тобі, незабудемо ми

Нашу школу ніколи в житті.

В.В. Бодня (вчитель фізики).

I. Вступ.

Модель системи виховної роботи за напрямком «Я-громадянин України», створено у відповідності з державною Концепцією громадянського виховання, скерованою на становлення особистості в умовах розвитку Української державності.

Основною метою виховної роботи є формування у молодого покоління почуття патріотизму, свідомого ставлення до надбань демократії, що розвивається, відчуття належності до Європейської та світової спільноти.

II. Загальні положення.

Процес державотворення та розбудови суверенної України вимагає нових підходів до виховання молодого покоління. Школа покликана виконати соціальне замовлення держави: виховати громадянина-патріота, озброєного правовими знаннями, який знає історію своєї батьківщини, інтелектуально та духовно розвинену особистість, здатну докласти всіх зусиль до розбудови нашої держави. Саме тому виховна робота школи за напрямком "Я - громадянин України" базується на концепції громадянського виховання, яка передбачає, що теоретико-метедологічною основою громадянського виховання школяра є:

Концепція державотворення в Україні, оновлення, демократизація та гуманізація всіх сфер соціально-економічного, політичного, культурного життя суспільства;

Теоретичні праці філософів, педагогів минулого та сучасності;

Державно-нормативні документи в галузі освіти про необхідність розвитку творчої особистості, людини-гуманіста, громадянина-патріота.

Виховний процес передбачає базування на державній політиці в галузі освіти з урахуванням морально-етичних, національних та загальнолюдських цінностей, спрямовується на розвиток інтелектуальної, емоційно-вольової, психічної, духовної сфер особистості. Це вимагає використання нових прогресивних технологій, системно-цільового планування, і саме цьому покликана сприяти дана модель виховної роботи школи.

III. Мета, основні завдання і зміст виховної роботи.

Головна мета школи - постійно розвивати дітей. Готувати до постійного життя у соціумі, поповнювати розумовий потенціал країни. Відповідно до неї навчально-виховний процес спрямований на виховання громадянина, покликаного усвідомлювати себе часткою своєї родини, школи, міста, держави, всесвіту, здатного, спираючись на досвід попередніх поколінь, розбудовувати суверенну Україну, маючи при цьому високий рівень інтелекту, правової, екологічної культури, гарно володіючи державною мовою, толерантно ставитись до культур інших народів, які проживають в Україні.

Головними завдання навчально - виховного процесу є:

Створення відповідного середовища, яке б сприяло успішному здійсненню виховання.

Побудова системи виховання, яка відповідає загальнолюдським цінностям та інтересам особистості, сприяє підвищенню рівня громадянського виховання.

Допомога учням пізнати моральне та естетичне вчення відчути себе громадянином, самовдосконалюватись, щоб самореалізуватись.

Розвиток інтелектуальної сфери.

Формування правової та національної свідомості, оволодіння державною мовою, знання і виконання Конституції.

Вивчення основних положень Декларації прав людини та Конвенції про права дитини.

Вироблення свідомого ставлення до праці, науки, символів, які оточують людей.

Впровадження активних форм і видів діяльності школяра.

Зближення сімейного та шкільного виховання.

Науково-педагогічні та психологічні принципи здійснення виховного процесу.

Мета та завдання громадянського виховання виходять із

загальнопедагогічних та психологічних принципів, які відображають сучасний

рінень розвитку в Україні.

В основу планування виховної роботи покладено принципи:

· Принцип науковості, який означає побудову освіти і виховання на об'єктивно-істинних знаннях вивчення найбільших вагомих наукових досягнень у тій чи іншій галузі наукового пізнання, здобуття знань, вмінь, навичок, які створюють передумови для професійного самовизначення школяра відповідно до його здібностей, інтересів, потреб і на цій основі виховання особистості школяра як людини, громадянина, патріота України.

· Принцип природовідповідності, який дає можливість поставити особистість школяра в центр уваги школи, забезпечити умови для творчого її розвитку та психологічного комфорту;

· Принцип естетизації виховуючого середовища, який передбачає створення такої естетики інфраструктури школи, що забезпечує розвиток благородних почуттів, відносин і поведінки особистості школяра;

· Принцип демократизації, який передбачає співробітництво, співтворчість і співдіяльність педагогів і учнів, повагу до суверенітету особистості школяра

· Принцип пріоритету проблемно-розвивальної освіти та творчої діяльності учнів,

який забезпечує розвиток інтелектуальної, сенсорно-моторної, емоційно-вольової та психічної сфери особистості;

· Принцип добровільності, що передбачає право вибору кожного в забезпеченні потреб у самореалізації; духовному самовдосконаленні, громадянської діяльності засобами навчальної та позанавчальної діяльності;

· Принцип відкритості освіти і виховання, який передбачає постійний розвиток, варіативність змісту, форм і методів життєдіяльності учнівського колективу, системно-цільове проектування виховуючих відносин. самооновлення та саморегуляцію;

· Принцип психологізації навчально-виховного процесу, який передбачає оволодіння кожним педагогом технологією діагностики і психодіагностики рівня розвитку і вихованості особистості школяра, корекції виховного процесу;

· Принцип гармонізації сімсйно-шкільного виховання, який забезпечує єдність педагогічних вимог у розвитку особистого " я" учня школи.

IV. Основні розділи.

1 Розділ. "Я частка моєї сім'ї, родини"

Розрахований на вік учнів 1-4 класів.

Мета:

Допомогти дитині усвідомити себе часткою родини, навчити дорожити і гордитися своєю сім'єю, вкладом кожного її члена у розвиток нашої країни; формувати духовну єдність поколінь.

Основні поняття:

Історія, територія, мова, віра, звичаї, традиції.

Напрямки роботи:

Моя родина і мій дім

Вулиця де я народився.

Парк, сквер де я гуляю.

Друзі мої молодші.

Професія моєї мами, тата, бабусі, дідуся.

Генеалогічне дерево.

Моя родина і осередки культури.

Доля моєї родини в долі України.

Хобі членів родини.

Що мені дала моя сім'я.

Улюблена книжка(тварина, рослина, місце відпочинку) моєї сім'ї.

Книжкові виставки "Вчися бути здоровим".

Спортивні свята "Веселі старти", "Тато, мама, я - спортивна сім'я"

Види діяльності:

Родинні свята (Представлення улюбленої тварини, рослини, місця відпочинку, фільму..., свято матері, батька, родини).

Книга добрих справ класу.

Години спілкування.

Ранки.

Індивідуальна творча робота.

Відвідування театрів, виставок, екскурсії.

Виставки сімейних реліквій, тематичних альбомів("Літній відпочинок, сімейні свята..." ).

2 Розділ. Я учень своєї школи.

Розрахований на вік учнів 5-6 класів.

Мета:

Вивчати історію свого навчального закладу, прищеплювати почуття гордості за школу, її випускників, усвідомлювати свою значимість у долі школи; виховувати почуття патріотизму.

Основні поняття:

Історія створення школи.

Символіка.

Господарська культура.

Напрямки роботи:

Моя перша вчителька.

Історія школи.

Мій внесок у розвиток школи.

Досягнення випускників школи.

Вчителі - ветерани.

Історія вулиці на якій розташована школа.

Район школи.

Мої улюблені вчителі.

Шкільні вчительські династії.

Шкільні учнівські династії.

Шкільне життя.

Приміщення де я навчаюсь(історія будови, заснування школи).

Гордість школи.

Види діяльності:

Пошукова робота.

Вивчення шкільної символіки (герб, гімн, девіз)

Оформлення класних та заповнення шкільних альбомів.

Години спылкування.

Участь у підготовці і проведені загально шкільних свят.

Екскурсії у музей школи.

Що? Де? Коли? (З історії школи)

Участь у шкільних гуртках.

Озеленення школи і її території.

Конкурс вазонів, вирощених учнями для школи.

Трудові десанти.

Робота над поповненням фондів музею школи.

Підготовка екскурсоводів музею школи.

Конкурси малюнків "Курінню - НІ."

Формувати в учнів знання й уміння необхідні для толерантного вирішення конфліктних ситуацій , суперечок. Виховувати почуття впевненості в собі, доброзичливе ставлення до однокласників, друзів, товаришів, а також бажання жити в мирі та злагоді з ближніми.

Ці завдання вирішуємо проведення різноманітних бесід, диспутів, психологічних тренінгів, конкурсів та годин спілкування.

3 Розділ. Я-мۥякенянин.

Розрахований на учнів 7-8 класів.

Мета:

Розвивати почуття патріотизму, гордості за своє село, навчити робити вагомий вклад у його розвиток.

Основні поняття:

Історія.

Територія.

Символіка.

Господарська культура.

Етнографія.

Освітянська культура.

Напрямки роботи:

Моя сім'я, я і історія нашого поселення

Пам'ятні місця нашого села.

Мої улюблені куточки Мۥякеньківки.

Місця, де люблять бувати батьки.

Потребують захисту...(екологія)

Осередки науки і культури.

Табу(що заборонено(екологія).

Осередки здоров'я.

Вулиця по якій я йду до школи, на якій розташована школа.

Літописні згадки про Мۥякеньківку.

Видатні сучасники.

Види діяльності:

Краезнавчо-туристична робота.

Екскурсії історичними місцями області.

Аукціони знань(з історії села, району)

Години спылкування.

Вивчення символіки району,області(герб прапор)

Збирання спогадів корінних мۥякенян.

Оформлення фото - ,письмових документів "Моє село від заснування і до сьогодення.".

Інформаційно-тематичні лінійки.

Свята(спортивні, культурні тощо.).

4 Розділ. Я - громадянин України.

Розраховано на вік учнів 9 класів.

Мета:

Формувати громадянську позицію, національну свідомість, політичну та правову культуру; виховувати свідомого громадянина., патріота, який усвідомлює взаємозв'язок між ідеями індивідуальної свободи, прав людини та її громадянською відповідальністю, виховувати повагу до Конституції України і державної мови; розвивати критичне мислення.

Програмні тези:

Права та обов'язки громадянина.

Роблю рідний край кращим.

Роблю школу краще.

Вивчення діяльності видатних українців, історії держави, обрання професії необхідної державі.

Законослухняний громадянин, захисник вітчизни.

Удосконалення державного устрою країни, сприяння її розвитку.

Чесне виконання обов'язків.

Знання і дотримання законів своєї держави.

Правозахисна робота(дисиденти), Український Національний Конгрес, героїчне минуле країни.

Толерантне ставлення до громадян різних національностей

Економічна освіта ("Я споживач")

Бережливе ставлення до природи

Участь у шкільному та міському учнівському самоврядуванні.

Вивчення та пропаганда надбань культури та науки своєї країни.

Що я знаю про податки.

Види діяльності:

Заочні мандрівки містами України.

Вони потребують допомоги.

Вивчення та дослідження невідомих сторінок з історії України.(Голодомор)

Вивчення Конституції, Конвенції про права дитини.

Участь у факультативах з права, екології.

Відвідування осередків культури (театри, музеї)

Журнал-естафета цікавих краєзнавчих досліджень.

Уроки мужності.

Зустрічі з ветеранами Великої вітчизняної війни.

Години спілкування "Говоримо українською"

Дебати з правових питань

Уроки "Діти мають право на любов та піклування"

Інформаційно-тематичні лінійки

Години спілкування.

Зустрічі з правоохоронцями.

Випуск газет, бюлетнів.

Проведення тренінгів щодо профілактики негативних явищ у суспільстві.

Зустрічі з психологами, лікарями

Презентація професій.

Українці як європейська нація

Україна серед інших держав світу.

Українська мова серед інших слов'янських та світових мов.

Вивчення культурних надбань:

найближчих сусідів Європейців,

провідних країн Європи

найбільших краї світу.

З метою прищеплення учням любові до праці, виховання поваги до провесій їхніх батьків та усвідомленого ставлення до вибору професії у майбутньому, проводимо різні виховні заходи, години спілкування та різноманітні бесіди.

Одним із таких заходів стало свято «Осінь – щедра господиня», яке провели вчителі початкових класів Якимчук Т.М. та Зінченко С.І.

Захід було проведено напередодні Дня працівника сільського господарства. На свято запросили батьків учнів, їхніх дідусів і бабусь, уславлених працівників села.

Обладнання. Святково прибраний зал. На бокових стінах вишиті рушники, серветки, у центрі — плакат: «Щедра осінь у комори нагортає зерна гари». У залі два святково прибрані столи. На одному — вишитий рушник; на ньому — красень коровай; сніп пшениці та жита, кавуни, дині, гарбузи, осінні квіти. На другому — яблука, груші, виноград, буряки, морква, цибуля, редька, квасоля, огірки, помідори, біб, капуста, горох, осінні квіти. На вікнах гірлянди з осіннього листя. Грамзапис концерту Вівальді «Пори року» (осінь). Баян.

Учні одягнені у відповідні костюми, сидять на стільчиках півколом перед глядачами.

Хід свята

(Лунає в запису концерт Вівальді «Пори року» (осінь). У супроводі мелодії вчитель звертається до присутніх).

Вчитель.Шановні гості! Дорогі діти, батьки, дідусі, бабусі, колеги. Завітала золотокоса осінь на наше рідне Прикарпаття. Осінь щедра, осінь мила, осінь люба, осінь довгождана. Пофарбувала вона своїм чарівним пензлем берізки і осики в золотий колір, дуби — в брунатний, клени вкрила багрянцем. Щедра осінь принесла червонощокі яблука, медові грушки, солодкий виноград, смачні кавуни і дині. Працьовитими руками були зібрані буряки, огірки, цибуля, квасоля, морква, пузаті гарбузи, листата капуста, здоровенна бараболя.

Слава осені, слава роботящим рукам, що все це виростили і зібрали!

1-й ведучий.

Шановні дідусі й бабусі,

Рідненькі татусі й мамусі!

Сьогодні свято вдруге в нас,

Тому зібравсь весь перший клас.

2-й ведучий.

Ми зараз вам розповімо,

Що діялось, і що було,

І як ми разом добре вчились,

І ще чого ми тут навчились.

3-й ведучий.

Тож свято розпочать дозвольте,

Сідайте зручно, всі заходьте,

Хто хоче чуть і бачить нас,

Бо дуже гарний є в нас клас.

4-й ведучий.

Взеленім саду побував

Якийсь художник — і поволі

Дерева перефарбував

У золотисто-жовтий колір.

Ти хто такий? — я здивувавсь, —

Чому тебе не бачив досі?

То придивися, — хтось озвавсь, —

І ти тоді побачиш осінь.

(Виходить Осінь. На ній золоте вбрання. На голові вінок із плетеного колосся та осінніх квітів. В одній руці дівчина несе плетений кошик. А з нього виглядають рум'яні яблука, медові груші, янтарний виноград. У другій — пишна паляниця).

Осінь.

Стихло все. І степ, і ліс, і гори,

Убрались клени в шовкове вбрання.

Це я іду. Це я — шовкова Осінь,

І на мені моє багряне вбрання.

Я вже усе навкруг позолотила,

Допомогла злетіти в вирій я птахам

І людям в допомозі добрій стала,

Бо їм зібрать врожай допомогла.

Прибрала їм сади я і городи,

Подарувала лісу ягоди й гриби,

Допомогла зібрати у комори

Важкої праці стиглії плоди.

Тож і ви часу не гайте,

Гарну пісню заспівайте!

(У виконанні учнів звучить пісня «Художник»).

1-й учень.

Тихо осінь ходить гаєм,

Ліс довкола аж горить,

Ясен листя осипає,

Дуб нахмурений стоїть.

І берізка над потоком

Стала, наче молода.

Вітер мовби ненароком

Їй косиці розпліта.

2-й учень.

Осінь щедра, осінь мила,

Ти усе позолотила,

Вбрала в золото дерева,

Помогла ти, кому треба.

3-й учень.

Чудова пора — осінь,

На городі урожай,

Що захочеш - те й збирай.

Огірки і помідори,

Морковицю і салат,

Цибульки і перчики,

І капусти цілий ряд.

Півники.

Ну і ми не погордили,

Весь горох помолотили.

Курочки.

І ми їм допомогли,

До млина все віднесли.

Цап.Я — молов.

Коза. Я— насипала.

Козеня.

І я їм допомагало,

На скрипочці вигравало.

То ви послухайте, рідненькі,

Яка в нас пісня веселенька.

(У виконанні учнів звучить українська народна пісенька «Про квочку»).

(На сцену виходять овочі. На головах — корони із зображенням овочів).

Цибуля.

Як не віриш - перевір:

На мені дванадцять шкір!

А гризнеш — в сльозах покинеш,

Бо я звуся...

Усі разом.Цибулина!

Картопля.

Мене смажать, мене варять,

Хоч отрутою і кроплять,

Всі мене їдять і хвалять,

Звати як мене?

Усі разом.Картопля!

Квасоля.

Не стелюсь я спати долі.

Дерусь вгору. Я...

Усі разом.Квасоля!

Огірки.

Ми зеленої всі масті,

Всі довгасті, всі смугасті.

Прив'язали нас в рядках

На зелених ланцюжках.

Гарбуза ми сини й дочки,

Звати як нас?

Усі разом.Огірочки!

Морква.

В темній я живу коморі.

А коса моя надворі.

Гарбузова я сестриця,

Мене звати...

Усі разом.Морковиця!

Буряки.

Ми столові, ми кормові,

Є брати у нас цукрові.

На полях ростем рядками,

Люди звуть нас... .

Усі разом.Буряками!

Кавун.

Зеленим я білий,

Червоний, як спілий.

Скажу наперед, солодкий, якмед.

Якщо ти ласун, то знай, це...

Усі разом.Кавун!

Диня.

Я на грядці сонцем сяю.

Родичів багато маю.

Гарбузову господиню

Усі знають. Хто я?

Усі разом.Диня!

Капуста.

Вузлувата і листата,

А доспію — головата.

На нозі стою одній,

Сто сорочок на мені. Хто я?

Усі разом.Капуста!

Редька.

Всередині я біленька,

Ну а зверху я чорненька.

Я редисці наче ненька.

А зовусь як, діти?

Усі разом.Редька!

Горох.

Я без рук, я без ніг,

Але пнуся на батіг.

Тут розрісся, наче мох,

А зовуся як?

Усі разом.Горох!

Помідор.

Я красненький, червоненький,

Із сметаною смачненький.

На городі я сеньйор,

А зовусь як?

Усі разом.Помідор.

Гарбуз.

Повз, мов танк, я на городі,

Повз на гудині й загруз.

Та чомусь мене в народі

Звуть не танк. А як?

Усі разом.Гарбуз!

(З-за сцени вибігає дівчинка і здивовано промовляє).

Дівчинка.

Ой! Дивіться, ой дивіться!

В класі тут Гарбуз з'явився!

Тож і ми часу не гаймо

І про нього заспіваймо!

(У виконанні учнів звучить українська народна пісня «Ходить гарбуз по городу». Під час виконання пісні Гарбуз поважно ходить по «городі» і оглядає свої володіння. При виконанні останнього куплету, Гарбуз тримає миску пшона, шматок сала і велику дерев 'яну ложку. Він смачно ласує своєю приправою).

4-й учень.

Якосінь помандрує по гаях

З чарівним пензлем у руках —

Все розмалює на путі,

Берези стануть золоті,

І ми її уклінно просим —

Усі разом.Заходь у гості, щедра осінь!

(На запрошення дітей заходить Осінь).

Осінь.

Ось я, за сосною,

Ось і листя в'яне...

Осінь я... За мною

Йдуть густі тумани.

Осінь я. Осіннє

Листя засипаю.

Осінь... Трави сонні

Долу нагинаю.

Ранками — імлиста,

Вдень - як позолота.

Обриваю листя —

Це моя робота.

1-й косар.

Вже усі поля давно скосили,

Потомилися від праці косарі.

Важкі коси вже у хліві положили

Й не співають рано-вранці на зорі.

2-й косар.

Пахне полем, колосками

Цей хороший урожай.

Працьовитими руками

Пахне красень-коровай.

3-й косар.

Зібрали урожай в добрий час,

Є тепер і шана в нас.

Хліб тільки з печі, у теплій золі,

Свіжа хлібина лежить на столі.

Господиня.

Кажуть у народі правдиві слова:

«Хліб-годувальник - всьому голова».

(Учні виконують українську народну пісню «Сіяв мужик просо».)

5-й учень.

Коровай під сонцем ріс,

Пахне сонечком він красним

І промінням теплим, ясним.

6-й учень.

Хто добро в душі плекає,

Завітайте неодмінно.

Хлібом-сіллю привітає

Перший клас вас неодмінно.

7-й учень.

Обдарувала землю щедро осінь,

Позолотила парки і сади.

Хмаринки з неба все дощі приносять,

З дерев спадає листя і плоди.

Мандрує одуд у краї далекі,

На голках яблуко поніс десь їжачок.

Давненько попрощалися лелеки,

Бо осінь все взяла у свій танок.

Ведучий.

Ми свято готували дружно,

Хоч трішечки було сутужно,

Ми все ж зібрали свої сили

І вас усіх повеселили.

Ведучий.

Бажаємо вам ми усіх гараздів,

Щоб скоро зібрались ми разом усі,

Щоб знову ми трішечки вас звеселили

І щоб у добрі і у мирі ми жили.

3-й ведучий.

Хай гості всі наші у дружбі живуть,

Пошану до себе нехай бережуть.

Хай вас обминають життєві тривоги,

До вас нехай горе не знає дороги.

4-й ведучий.

Бувайте здорові, у мирі ростіть,

Із Богом завжди у любові живіть.

Нехай вам поможе із неба Свята,

На многії вам і благії літа.

Вчитель.Спасибі вам, діти, батьки, гості за участь у нашому святі.

ТЕМА: ВЕЛИКА РАДІСТЬ ТВОРИТИ ДОБРО.

Мета: сприяти формуванню мотивації до добродійності.

Завдання: з'ясувати сутність понять «радість», «добродійність», «волонтер».

ознайомити підлітків з особливостями волонтерської діяльності.

Ключові слова: радість, добродійність, милосердя, добро, волонтер, волонтерська діяльність.

Необхідне забезпечення: маркери, ручки, олівці, аркуші ватману,паперу, клейкі листочки

ПЛАН ЗАНЯТТЯ

1. «Тест на доброту».

2. «Мозковий штурм».

3. Історія для натхнення «Морська зірочка» (5 хв.)

4. Вислови «Що означає «дарувати радість»?» (18 хв.)

5. Вправа «Я допомагаю іншим» (7 хв.)

6. Мозковий штурм «Банк добрих справ» (10 хв.)

7. Вправа «Крила добра» (10 хв.)

8. Підведення підсумків (2 хв.)

ХІД ЗАНЯТТЯ

1. «Тест на доброту». (5хв.)

Перш ніж спілкуватися на тему нашого заняття, пропоную відповісти на 12 тверджень тесту: якщо ви згодні з твердженням, в колонці «так» поставте (+), якщо не згодні — в колонці «ні» поставте (+).

1) У тебе є гроші. Чи міг (могла) би ти витратити все на подарунки друзям?

2) Приятель розповідає про свої пробле­ми. Але це тебе не надто хвилює. Чи ти даси йому зрозуміти, що це тебе зовсім не ціка­вить?

3) Твій партнер по грі грає погано.Чи ти іноді піддаватимешся йому, щоб йому було приємно?

4) Як часто ти кажеш людям гарні слова?

5) Чи любиш ти злі жарти, розіграші?

6) Чи ти злопам'ятний(а), чи довго ти пам'ятаєш образи?

7) Чи зможеш ти терпляче вислухати те, що тебе абсолютно не цікавить?

8) Чи вмієш ти на практиці застосовува­ти свої здібності?

9) Чи кидаєш гру, коли починаєш програ­вати?

10) Якщо ти впевнений (а), що правий (а), чи слухаєш заперечення співрозмовників?

11) Чи охоче ти виконуєш прохання?

12) Чи ти насміхаєшся з когось, щоб роз­веселити компанію?

Складіть результати тесту згідно з ключем. Про результати тесту ми поговоримо пізніше.

- А тепер спробуємо визначити тему заняття. Якось Ромен Ролан сказав: «...— це дивовижна музика душі. Як чудово було б, якби вона звучала в кожному з нас».

Що мав на увазі Ромен Ролан? Вставте пропущене слово в це висловлювання. (Доброта.) Доброта — це і є тема заняття.

2. «Мозковий штурм» (3 хв.)

Асоціації па слова «доброта»

Тривалість: 5—7 хв.

Хід роботи: діти говорять слова, які спа­дають на думку, коли вони чують слово «доброта». Психолог записує всі слова на дошці. Потім діти вибирають 5 слів, які найповніше характеризують це явище. На дошці записуємо слова і пояснюємо їхні значення: доброчесний, добродушний, доброзичливий, добродійний, добропорядний.

Напевно, по-справжньому добра людина має всі ці риси. Але чи багато знайдеться таких?

Погляньмо, які результати тесту. (Діти самостійно обробляють результати тесту.)

Ключ: Так: 1 - 4, 7, 11 — 1 бал. Ні: 2, 5, 6, 8 - 10, 12 — 1 бал.

8 і більше балів:ти люб'язний, доброзичливий. Ти вмієш спілкуватися з людьми. Тільки одне побажання — будь щирим.

4-8 балів: твоя доброта вибіркова. Ти можеш бути добрим до одних людей і чер­ствим — до інших.

0-4 балів: спілкування з тобою буває нелегким. Тобі не вистачає доброзичливості до людей, відкритості.

3. Історія для натхнення «Морська зірочка» (3 хв.)

Послухайте і поміркуйте над на­ступною історією:

«Одного разу рибалка йшов вздовж узберіжжя моря. Він помітив, що за ніч на берег викинуло величезну кількість морських зірок. З радістю, насолоджуючись ранковим сонцем, рибалка відміряв милю за милею, йдучи по піску.

Вдалечині він побачив, як хтось танцює на пляжі. Здивований тим, що хтось радіє життю таким дивним чином, він підійшов ближче.

Коли він наблизився, стало очевидним, що фігурка не танцює, а робить однакові рухи, повторюючи їх. Підійшовши ближче до маленької фігурки, рибалка побачив, що це - дитина. Маленька дівчинка старанно збирала на березі морські зірочки і кидала їх у море. Від здивування рибалка зупинився на мить, а потім запитав: «Навіщо ти кидаєш у море морські зірочки?». «Якщо я залишу їх на березі, - від­повіла дівчинка, - сонце висушить їх і вони загинуть. Я кидаю їх у море тому, що хочу, щоб вони жили!».

Рибалка замислився на мить, вражений словами дівчинки, але потім, згадавши скільки миль морського узбережжя він пройшов, сказав: «Але цих зірочок на уз­бережжі мільярди, що ти можеш змінити?».

Дівчинка на мить замислилась над словами рибалки, а потім повільно нахили­лась і підняла ще одну морську зірочку, кинула її в бурхливе море.

Вона повернулася до рибалки, усміхнувшись, промовила: «Можливо, Ви і праві, - сказала вона, - але саме для цієї зірочки я змінила долю».

Питання для обговорення:

¾ Кому дівчинка подарувала радість?

¾ Яку саме радість вона подарувала?

¾ А що відчувала дівчинка?

4. Вислови «Що означає «дарувати радість»?» (3 хв.)

Радість - активна позитивна емоція, яка виражається у хорошому настрої і відчутті задоволення. (В, Кеш)

Радість - супроводжується переживанням задоволеності самим собою і навколишнім світом. Радість - це сильне задоволення. (К. Ізард)

Радість - це реакція на неочікуване отримання чогось приємного, бажаного. Чим неочікуваніший успіх, і чим більше його чекаєш, тим і більше радості відчуваєш з цього приводу. (В.С. Дєрябін)

5. Вправа «Я допомагаю іншим» (3 хв.)

- Чи можете ви згадати, кому ви востаннє допомог­ли? Можливо, ви допомогли своїй мамі сервірувати стіл або батьку помити маши­ну? Чи допомогли комусь із друзів? Або комусь зовсім незнайомому?

6. Мозковий штурм «Банк добрих справ» (10 хв.)

- «Волонтер - це людина, яка безко­рисливо допомагає іншим, робить добрі справи. Давайте уявимо, що ми з вами во­лонтери... Тому що поза навчанням ми маємо час займатись цією справою. Давай­те спробуємо створити банк добрих справ, які в силах зробити ми для свого ото­чення (на вибір вчителя: для школи, подвір'я, вулиці, людини або групи людей, однокласника(ів). Працювати необхідно по колу. Кожний висуває свою ідею (важливо, щоб вони не повторювалися), потім записує її на клейкий папірець та робить вклад у банк доброчинності».

У результаті утворюється будиночок, переповнений пропозиціями до діяльності.

7. Вправа «Крила добра» (10 хв.)

Обведіть на аркушах паперу контур власної долоні та виріжте її. Подивіться, на що схожі наші долоні? Так, на голубів - білих та надзвичайно красивих. Ось такими красивими повинні бути і людські вчинки, справи. Від доб­рих справ ми почуваємося щасливими.

Зараз у кожного з нас є можливість подумати лише про одну хорошу справу, яку в силах зробити найближчим часом, щоб комусь стало легше, було приємно, щоб світ став трішечки кращим. Це наше певне зусилля, дія. Можливо, ця людина або людство ніколи не дізнаються, що це саме ваша справа. Подумайте, що ви в силах змінити, кому і як допомогти.

А зараз запишіть цю справу на крилі вашої голубки.

Об'єднайтесь у пари. Ми маємо можливість запустити наших голубів у політ. Але для цього нам знадобляться два крила. Візьміть клей та ниточку, з'єднайте ту­луб голубів, прикріпіть ниточку, а «крила добра» розправте.

У цей час педагог на дошці кріпить великий відрізок нитки та натягує його, а далі пропонує учням прикріпити голубків, що утворилися, ниточками, символічно запустивши їх у політ.

На наступному етапі педагог зачитує вголос «крила добра» та підводить до вис­новку про велику силу таких справ, про їх значущість.

8. Підведення підсумків (2 хв.)

Завершити заняття можна одним із наступних висловів:

Піклуючись про щастя інших, знаходиш своє власне. (Платан)

Немає нічого вищого та прекраснішого, аніж давати щастя багатьом людям. (Л. Бетховен)

Фахівці стверджують, що добрі справи позитивно впливають на наше пси­хофізіологічне здоров'я. З'ясувалося, що стан людини, охопленої поривами доброти, орга­нізм сприймає як позитивний стрес і вироб­ляє величезну кількість захисних речовин. Тому по-справжньому добрі люди набагато рідше хворіють. До того ж, у стані «приступу доброти» виробляються гормони, що активі­зують розумову діяльність і збуджують твор­чий потенціал.

- А що відбувається з людиною, яка робить злі вчинки?... (Обговорення.)

Це сталося колись давно в диво­вижному місті, у якому жив великий мудрець. Слава про його мудрість рознеслася далеко за його рідне місто. Але була у місті людина, яка заздрила його славі. І ось вирішила вона придумати таке запитання, щоб мудрець не зміг на нього відповісти. Вона пішла на галя­вину, піймала метелика, посадила його між зімкнутих долонь і подумала: «Я запитаю в мудреця, який метелик у мене в руках - живий чи мертвий. Якщо він скаже «живий», я стисну долоні — і метелик помре, а якщо він скаже «мертвий», я розтулю долоні — і метелик полетить. Тоді всі зрозуміють, хто з нас розумніший». Так усе й відбулося, заздрісник піймав метелика, посадив його між долонями (стуліть долоні), вирушив до мудреця і запитав у нього: «Який метелик у мене в руках — живий чи мертвий?» (Витягніть руки.) І тоді мудрець сказав: «УСЕ У ТВОЇХ РУКАХ». (Без коментарів.)

З метою формування всебічно-розвиненої особистості, з відповідальним ставленням до власного здоров’я та здоров’я оточуючих, формування свідомих потреб у здоровому способі життя, у школі проводиться тиждень з основ здоров’я. Традиційними стали конкурси малюнків та години спілкування.

Тема: Шкідливі звички причини і наслідки вживання

Вступ

Одна з гострих проблем сьогодення - це поширення серед дітей та підлітків тютюнопаління і вживання алкоголю. Успішність боротьби з цими шкідливими явищами залежить від багатьох чинників: економічних, соціальних, культурних, людських.

Необхідно ознайомити дітей з історією виникнення куріння, із шкідливістю його для організму, сприяти усвідомленню учнями негатив­ного впливу куріння на здоров’я людини, виховувати свідоме ставлен­ня дітей до куріння, потяг до здорового способу життя. Антиалкого­льне виховання має на меті озброїти учнів знаннями про негативну дію алкоголю з різних точок зору:

1) біологічної - розкрити дію алкоголю на організм людини, його органи і системи; 2) генетичної - пояснити як алкоголь впливає на спадковість, потомство; З) медичної - шкідливість алкоголю для здоров’я і довголіття людини ; 4) соціологічної - вплив алкоголю на виробничу діяльність людини, сімейні відносини, виховання дітей, травматизм, злочинність.

"Незакінчена розмова"

І. З історії виникнення і розповсюдження алкоголю. Із прадавніх часів алкоголь називають викрадачем розуму. Як свідчать учені, про властивості спиртних виробів людям було відомо ще близько 10 тис. років тому. Відомий мандрівник Міклуха Маклай спостерігав за папуасами Нової Гвінеї, які ще не вміли добувати вогонь, але вже володіли прийомами приготування хмільних напоїв. Істо­рія не зберегла для нащадків ім’я першої людини, яка відкрила для світу алкоголь. А от слово "алкоголь" має арабське походжен­ня і означає воно одурманення, запаморочення. Араби ще в ІІ-VІІ столітті навчились добувати чистий спирт, називаючи його "душею вина", але використовували його в основному в медицині. А в Європі лише в ХІV ст. був винайдений спосіб дистиляції спирту. Деякі алхіміки охрестили його "вогненною водою" та "водою життя", поза як людина після вживання алкоголю набувала відчуття молодості, здоров’я, ставала веселою, жвавою. Однак незабаром прийшло розча­рування: вода життя по злому пожартувала над людиною, свідомість якої стала задурманеною, а блаженство несправжнім, уявним. І тоді вчені та лікарі перейменували алкоголь у "воду смерті". Щодо вина, то воно особливого розповсюдження набуло в Греції, де виноград почали культивувати з 4 тис. років до н.е. Покрови­телем виноградарства та виноробства у греків був бог Діоніс. Як греки так і римляни вважали вино божественним даром, про нього складали легенди, йому присвячували цілі театралізовані дійства під гаслом "Помолимось Діонісу". У римлян такі п’яні розгули називались "вакханаліями" на честь бога вина Вакха /або Бахуса/. Зловживання, як вина, так пізніше і горілки, звичайно призво­дило людей до пияцтва. Це вже був привід для заборони вживання алкоголю. Основоположник мусульманської релігії Магомет /570-632р.р./ заборонив усім, хто сповідує Іслам, вживати спиртне. Про це записано у священній книзі мусульманських законів – Корані. У Західній Європі в середні віки швидко розповсюдилось виробництво горілки завдяки дешевій сировині, з якої добували спирт - картопля, буряки і т.п. Горілка з Європи потрапляє в Росію, а відтак і в Україну. Торгівля горілкою в той час приносила великі прибутки, а тому про її заборону не могло бути й мови. Отож поступово встановилась традиція будь-яку знаменну подію відмічати з допомогою спиртного /народження, смерть, весілля і т.д./

II. Вплив алкоголю на організм підлітка. Механізм дії алкоголю до примітивності простий. Діючою основою всіх алкогольних напоїв є винний спирт /етанол, який викликає сп’яніння/. Ужитий етанол усмоктується в шлунку і тонких кишках, через 1-1,5 год. його концентрація в крові максимальна. Із крові він надходить у тканини і насамперед, головного мозку та печінки. У корі головного мозку етанол пригнічує центри, що відповідають за вияв почуттів. П’яні люди не контролюють свої дії і роблять необдумані вчинки, які нерідко закінчуються трагічно. Одну із форм послідовності стадій сп’яніння образно описав арабський письменник Абуль-Фараді /1225-1286 р.р./: "Вино повідом­ляє кожному, хто його п’є, чотири якості: спочатку людина стає схожою на павича - він бундючиться, його рухи плавні і величаві; далі він набував характеру мавпи ,і починає зі всіма жартувати і загравати; далі він уподібнюється левові і стає самовпевненим, гордим, впевненим у своїй силі; нарешті він перетворюється в свиню і подібно до неї валяється в болоті".

Алкоголь - це отрута, яка найбільше вражає головний мозок. Особливо згубно алкоголь діє на організм підлітка, в якого ще не завершився процес формування деяких відділів головного мозку, а також і інших важливих органів: серце, легень, шлунка, печінки, нирок. Токсична дія алкоголю на організм підлітка у кілька разів сильніша, ніж на організм дорослого, тому, що у цьому віці тканини дуже насичені водою і швидко вбирають і розповсюджують алкоголь по всьому тілу, При концентрації алкоголю в крові 0,5-0,6% /це відпо­відно 0,5 л. горілки/ у підлітка може наступити смерть. Для дітей ця доза становить 1ОО-150 г., для грудних дітей - 10-15 г. горілки. Другою після мозку в організмі алкоголем вражається печінка, в якій відбувається його розщеплення. Накопичення алкоголю в печін­ці призводить до тяжкої хвороби цирозу, яка майже завжди супровод­жуй хронічний алкоголізм. Алкоголь згубно впливає на стравохід і шлунок, порушуючи виділення і склад шлункового соку. Від цього гірше засвоюється їжа, що в свою чергу негативно впливає на ріст молодої людини. Алкоголь отруює також бронхи і легені підлітка, вони стають ослабленими і, відкривають "ворота" для інших інфекцій, що може призвести до захворювання органів дихання. Дуже чутливо реагує на алкоголь серце. Воно змінює свій ритм, частоту скорочень обмінні процеси в серцевому м’язі. Нарешті, незворотні зміни відбуваються в крові. Знижується захисна властивість крові, уповільнюється рух еритроцитів, що розносять кисень по організму людини, погіршується властивість згортання крові.

Отож можна зробити висновок, що зживання підлітками та дітьми алкоголю не просто не бажане, а не допустиме.

III. Чому підлітки починають вживати алкоголь? Хтось пройшов по траві, зораному, засіяному полі - залишився слід. Другий, третій раз - утворилась стежка, потім дорога. Мине час, де було поле, вже буде широка магістраль... Те ж саме відбувається з людиною, яка починає вживати на перший погляд безпечні напої /пиво, вино і т.п./. Алкоголь - це один з найдоступніших і найпоширеніших наркотиків, що має власти­вість викликати поступове звикання до нього, так звану алкогольну залежність.

Деяким підліткам здається, що алкоголь веселить, підбадьорює, піднімає настрій, що людина під його дією стає більш розкутою, впевненою в собі. Але згадаймо слова Джека Лондона: "Хмільне завжди протягує нам руку, коли ми стаємо слабкими, коли ми стомлені, і вказує надзвичайно легкий вихід із скрутного становища. Але обіцянки ці брехливі: обмануте душевне піднесення, фізична сила, яку воно обіцяє, примарна: під впливом хмільного ми втрачаємо істинну уяву про цінності речей". Чому ж підліток починає пити спиртне? Причин декілька. Спочатку - проста цікавість. Іноді для самоствердження, в тому числі, "тому що мені це подобається", "тому що приємно бути трохи сп’янілим", "тому що мені нудно". Інша група причин - це тиск зі сторони однолітків і небажання відстати від них. Мотивується це так: "тому що мої друзі теж п’ють", "щоб мої друзі не вважали мене мокрою куркою", "тому що більшість дорослих також п’ють", "щоб легше було спілкуватись з іншими людьми". Дуже часто підлітки отримують першу дозу алкоголю з рук дорослих дома з приводу якогось свята. А в сім’ях, де один з батьків, або й обоє зловживають: алкоголем дітей іноді привчають до випивки просто так "за компанію". Ще однією з причин пияцтва є зняття психологічної напруженості: "щоб придати собі сміливості і впевненості", "щоб було спокійніше", "щоб було легше говорити з людьми". Хлопчики частіше і в більш ранньому віці пробують спиртне, ніж дівчатка. Причому до 11 років перше знайомство з алкоголем відбувається або випадково, або його дають "для апетиту", або "лікують вином", або дитина сама з цікавості пробує спиртне. Часто ні дорослі, ні підлітки не задумуються над тим, що при вживанні алкоголю поступово формується стан коли організм людини перестає боротись з цією отрутою. Зникають навіть неприємні відчут­тя отруєння і захисні рефлекси /рвота, нудота, головний біль і т.п./. 3’являються навіть приємні асоціації, пов’язані з запахом і смаком вина чи іншого спиртного. Потім розвивається звикання, потреба в прийомі алкоголю, а це може призвести до тяжкої хвороби -алкоголізму.

Алкоголь, тютюн і наркотики - три голови одного чудовиська, яке має страшну владу над людьми, особливе дітьми і підлітками.

Усний журнал "Шкідлива звичка"

Перша сторінка. Щоб довго жити, треба мати міцне здоров’я. А щоб мати міцне здоров’я необхідно вести здоровий спосіб життя. Здоровий спосіб життя передбачає перебування на свіжому повітрі, правильне харчування, дотримування режиму дня, заняття фізкультурою і спортом, загартування і т.п. Крім того, слід берегти свій орга­нізм від того, що його ослаблює, зокрема від поганих шкідливих звичок. Однією з таких звичок є куріння. Іноді діти починають курити не задумуючись про наслідки. Перед кожною людиною в житті постає вибір - куріння чи здоров’я. А зробити правильний вибір вам допоможе наш усний журнал "Шкідлива звичка". 1-й ведучий. Перша сторінка нашого журналу присвячена історії куріння. /Ведучий демонструє першу сторінку, на якій зображено острів з пальмами і рослина - тютюн/. Сьогодні на сторінці нашого журналу виступить відомий мандрів­ник, першовідкривач Америки Христофор Колумб. Христофор Колумб: 12 жовтня 1492 року я плив океаном разом зі своєю командою на кораблі "Санта Марія" і приплив до невідомої землі. Тоді ми ще не знали, що відкриємо новий материк, який пізні­ше назвуть Америко». Ми пристали до одного з Багамських островів. Місцеві жителі зустріли нас дуже привітно. Ми звернули увагу на те, що тубільці туго скручують сухі листки якоїсь рослини, підпалюють їх і вдихають дим, який утворюється при цьому. Такі скрутки сухих листків місцеві жителі називали "табако" і охоче пропонували їх гостям на знак прихильності. Потім ми пристали до берегів Куби. Жителі цього острова теж палили подібні трубочки і називали їх "сигаро". Ми з подивом і огидою дивились на дивний звичай. Від цього смердючого диму паморочилась голова і навіть можна було зомліти. Однак, насіння тютюну ми привезли в Іспанію, де виникли перші в Європі тютюнові плантації. Дуже скоро матроси навчились курити. Солдати іспанської колоніальної армії, колоністи, торговці які відвідували Новий Світ стали першими курцями тютюну.

2-й ведучий. Тютюн спочатку використовували як декоративну рослину. Пізніше склалося уявлення про його надзвичайні лікувальні властивості. Французька королева Катерина Медичі страждала від головного болю. Французький посол у Португалії Жан Шко підніс їй у подарунок листя і насіння тютюну. Королева почувала себе краще, коли нюхала його. На цьому Ніко зажив слави. З його ім’ям пов’язана ботанічна назва тютюну та його основної діючої речовини - алкалоїду нікотину.

1-й ведучий. Проте захоплення "лікувальними" властивостями тютюну невдовзі минуло, бо траплялися отруєння ним. Почалися пере­слідування курців. Духовенство звинувачувало їх у зв’язках з дияво­лом. Курців почали жорстоко наказувати. Так, в Туреччині султан Мурад ІV в 1663р. за куріння ввів смертну кару. В Персії /Ірані/ за куріння виривали ніздрі. В Англії у ХVШ ст. курців водили по вулицях з мотузкою на шиї, а іноді їм рубали голови і виставляли напоказ з трубкою в роті. В Росії цар Михайло Романов наказував за куріння тютюну бити палками, або відрізати ніс і вуха. Проте цар Петро І, сам навчившись у Голландії курити, відмінив заборону на куріння. Він ввів великий податок на тютюн на користь держави за торгівлю тютюном. Куріння надзвичайно швидко стало розповсюджуватись серед усіх верств насе­лення: бідних і багатих.

2-й ведучий. Людство поставилось до тютюну дуже довірливо й легковажно. У XX столітті незмірно вросла армія курців. Курити почали жінки, молодь, навіть діти.

Друга сторінка нашого журналу називається "Дитячий організм і куріння". /Ведучий відкривав малюнок: зображення двох хлопчиків. Один з них - худий і немічний, а другий здоровий з рожевими щоками. А також намальовано легені здорового і хворого хлопчиків/. До нас завітав відомий герой книги Марка Твена Том Сойєр. Він вам розповість, що з ним сталося.

Том Сойєр. Ви читали друзі, про мої пригоди, моє життя? Я вам пригадаю один випадок. Я часто спостерігав, як курить мій товариш Гек і мені захотілося спробувати разом зі своїм другом Джо. Ми набили трубки тютюном і почали потихеньку втягувати дим. Він був неприємний на смак і нас почало нудити. Ми продовжували втягувати дим і розмовляти. Але розмова не клеїлась, бо ми почали себе дивно почувати. Ми почали плюватися, сльози капали з очей і кожен раз нас нудило. Ми перестали розмовляти. Руки наші ослабли, трубки випали з рук. Нас знайшов мій друг Гек. Ми були дуже бліді і спали. Ввечері ми все ще себе погано почували. Після того ми ніколи не курили.

1-й ведучий. Друзі, ви, мабуть, чули, що куріння називають забавою для дурнів. Адже тютюновий дим - це повітря і продукти горіння тютюну. В тютюновому димі є також отруйні речовини, як нікотин, синильна, мурашина, масляна і сірчана кислоти, оксид вугле­цю, свинець, миш’як, радіоактивний полоній, тютюновий дьоготь. Краплина нікотину вбиває коня. Це справді так. Велика сильна тварина падала від краплини страшної отрути. Дуже чутливі до нікотину птахи. Якщо голуба помістити під скляний ковпак і впустити туди дим від однієї цигарки, через кілька хвилин він загине.

2-й ведучий. А от якої непоправної шкоди завдає куріння орга­нізму людини, а особливо дітям і підліткам, вам розповість наш гість лікар-нарколог. Виступ лікаря.

Третя сторінка нашого журналу називається "Чому люди курять?" /Демонструється малюнок: стоять і курять чоловік і жінка і дають прикурити сигарету малому хлопцеві/.

Хлопці вважають геройством викурити цигарку потай від дорослих. "Я курю - отже, я самостійна людина". Звичайно у віці до 17 років починають курити через просту цікавість або безглузде наслідування моди, товаришів. Та якщо людина не почала курити до 20 років, то вона здебільшого не курить і згодом. Отож, щоб не відстати від своїх приятелі і виглядати дорослим, хлопець душиться цигарковим димом. Уперше, вдруге, втрете... Та ось він уже виріс. Тому ж тепер, ставши свідомою людиною, він і далі курить? Це проявляється підступність тютюну і його основної складової -нікотину. Куріння швидко набуває характеру сталої звички, якої важко позбутися. Виникає хвороблива пристрасть до тютюну, щось подібне до наркоманії. Уже через 2-3 години в людини виникає непереборне бажан­ня запалити. Коди сигарети немає, вона намагається роздобути її. При цьому можуть спостерігатись серцебиття, млосність, пригнічений настрій. Деякі люди кидають курити. Та на жаль, більшість не можуть цього зробити. Трапляються випадки, коли дорослі або підлітки привчають дітей до сигарет, щоб потім використовувати їх як жебраків, злодіїв. Часто починають курити дівчатка. Коли вони курять, то хлопчики звертають на них увагу. Але є багато інших способів привернути до себе увагу. А неприємний запах з рота може дише відштовхнути від вас людей, які вам подобаються. Куріння - це вияв боягузтва. Треба не боятися труднощів і не опускати рук. Шукайте допомоги і підтримки у рідних та друзів, якщо самі не можете позбутись шкідливої звички. Не беріть приклад з людей, що курять. Якщо ваші тато чи мама курять, то за рік прокурюють до 600 гривень. Яка була б це матеріальна допомога сім’ї. Скажемо курінню "НІ". Зробимо правильний вибір. Адже замість куріння можна їсти цукерки, лускати насіння чи горішки, займати свій час чимось цікавим: малювати, ліпити, вишивати, випилювати, колекціонувати, займатись спортом, рибалкою, ходити в бібліотеку, читати книжки, працювати за комп’ютером.

Вікторина "Небезпека "зеленого змія"

1. Хто і коли почав одержувати чистий спирт? /Араби в XІ-XІІ ст./ 2. Що означав слово "алкоголь"? /З арабського "аль-коголь" - одурманення, запаморочення/. 3. Яка релігія забороняв вживання спиртних напоїв? /Іслам/. 4. Як називають хворобу алкоголіків? /"Біла гарячка"/. 5.Відомий релігійний реформатор Мартін Лютер писав: „Кожна країна повинна мати свого диявола, наш німецький диявол добра бочка ...” /Вина/. 6. Як звали в римській міфології Бога вина і веселості? /Бахус, Вакх/. 7. Хто автор? цитата з байки "Музикант": „Они немножечко дерут. За то уж в рот хмельного не берут”? /Крилов/. 8. Яку тварину порівнюють зазвичай з алкоголіками? /Кроля/. 9. Продовжити прислів’я: "Чоловік п’є - пів хати горить, жінка п’є ... /вся хата горить/. 10. Хто з російських письменників заснував одне із найперших товариств тверезості, яке називалося "З роки проти пияцтва"? /Л.Толстой/. 11. Як ставились запорозькі козаки до випивки під час походу? /Пияцтво засуджувалось і тяжко каралось/. 12. Чому наші предки – слов’яни назвали перший місяць після одруження медовим? /Молодятам строго заборо­нялось вживати спиртні напої. Вони пили самі і пригощали гостей медом, розведеним водою/.

Книжкова виставка "Хочеш довго жити - кидай курити"

/Дану виставку можна оформити напередодні 31 травня - до Міжнародного дня боротьби з тютюнопалінням/ Епіграф: "Якби я не курив, то прожив би ще 10-15 років" (С.П. Боткін)

Розділ І. "Що таке тютюн". Розділ ІІ. "З історії тютюнопаління". Розділ ІІІ. "Куріння і здоров’я". Розділ VI. "Як покинути курити". Виставку доцільно доповнити дитячими малюнками та плакатами антитютюнового змісту, висловами відомих людей, зокрема такими як: "Тютюн присипляє горе, але й невідворотно послаблює енергію", Оноре де Бальзак; "Зараз я б першим поставив свій підпис під всесвітньою заборо­ною вживання тютюну", А. Леонов, космонавт; "Єдина моя слабкість - це тютюн. Не будь її - можливо, я дотягнув би до 200 років", "Нікотин, так як і алкоголь, не можуть бути зараховані в актив друзів людини", С.В. Михалков.

З метою виховання почуття патріотизму, гордості за славних лицарів України, прагнення успадкувати героїчні традиції свого народу, сприяння моральному збагаченню підлітків, проводимо різні виховні заходи, лицарські турніри, конкурси, бесіди. Одним з таких заходів стало свято до Дня Збройних Сил України.

1-а ведуча.Добрий день, дорогі друзі! Сьогодні - День Збройних Сил України. І ми щиро Вас вітаємо із цим святом!

2-а ведуча. Збройні Сили України стоять вдень і вночі на сторо­жі мирного розквіту Української держави, добре усвідомлюючи, що надто велику ціну заплатили ми за щастя жити без війни.

1-а ведуча.Але сьогодні почуваються іме­нинниками не тільки ті, хто перебуває в рядах Збройних Сил України. Мабуть, багато хто і з вас буде служити в армії. Та й усім нам не байдужі злободенні проблеми армійського життя, бойового навчання, виховання, побуту солдатів і офіцерів українського війська.

2-а ведуча.Саме тому День Збройних Сил України стає святом не тільки військових, а й усього народу.

1-а ведуча.Із давніх часів наш народ умів за­хищати свою землю. Воїни демон­стрували зразки мужності, звитяги на полях битв із ворогами.

Невмирущою славою покрили свої знамена Українські козацькі полки у Визвольній війні під проводом Богдана Хмельницького, Івана Мазепи, Семена Наливайка...

2-а ведуча. І не вина українських воїнів у тому, що доводилося століттями їм проливати кров за інтереси поневолювачів. Але й у таких умовах вони проявляли мужність, звершували подвиги, якими захоплювався і продовжує дивуватись світ!

1-а ведуча. А якими ж були ті справжні козаки?

2-а ведуча.«Справжній запорожець завжди ди­вився якось похмуро, спідлоба, сторонніх зустрічав спочатку непривітно, вельми неохоче відповідав на питання, але згодом помаленьку лагіднішав, об­личчя його під час розмови поступово веселішало, живі проникливі очі засвічувалися вогнем, і вся його постать дихала мужністю, молодецтвом, за­разливою веселістю й неповторним гумором».

1-а ведуча.У внутрішніх якостях козаків помітна суміш чеснот і вад: жорстокі, дикі, під­ступні, нещадні до своїх ворогів, запорозькі коза­ки були добрими друзями, вірними товаришами, справжніми братами один одному, надійними со­ратниками своїх сусідів; хижі, нестримні на руку, вони зневажали всіляке право чужої власності на землю і, водночас, у себе навіть звичайну крадіжку вважали страшним кримінальним злочином.

2-а ведуча. Світлий бік характеру запорозьких козаків - це їх добродушність, безкорисливість, щедрість, схильність до щирої дружби, висока лю­бов до особистої свободи, глибока повага до старих і заслужених воїнів і, взагалі, до всіх «військових ступенів», простота, поміркованість і винахідли­вість у домашньому побуті, в скруті, у безвихід­них випадках чи при фізичній недузі.

1-а ведуча. Є думка, що у запорозькі козаки приймали всіх, хто приходив на січ і вмів перехреститися. Проте це не так.

Щоб стати справжнім козаком, потрібно було пройти нелегку школу навчання і суворі іспити, які витримували не всі. Тому новачок, незалежно від віку, приймався спочатку у «молодики». «Молодик» сім років учився фехтувати, влучно стріляти, «реп’яхом» на коні сидіти, розвивав силу і спритність.

Керували навчанням досвідчені воїни і полководці. Наприкінці кожен повинен взяти участь у морському поході на Туреччину, виконуючи обов’язки зброєносця.

2-а ведуча.І лише тоді кандидат у козаки допускався до іспиту на звання запорожця. Спочатку мав з’їсти миску сильно наперченого борщу. Опісля пройти по колоді, перекинутій поміж скелями на березі Дніпра, й не впасти у воду.

Наступне випробування – подолати всі пороги, пливучи човном знизу вгору по Дніпру. На завершення «молодик», осідлавши необ’їждженого коня задом наперед без сідал і вуздечки, мав проскакати по степу й благополучно повернутися.

Перевіряли новачка і на такі якості, як кмітливість, товариськість, уміння не розгубитися у складних ситуаціях.

1-а ведуча.Пропонуємо і вам перевірити деякі з названих якостей справжнього козака.

Наша гра має 9 конкурсів-випробувань - стільки, скільки було порогів на Дніпрі. Оцінюватиме нашу гру журі. Переможців чекає нагорода.

2-а ведуча.Апереможених сьогодні не буде, тому що кожний отримає надзвичайну насолоду від побаченого та почутого.

Тож запрошуємо наших козаків на сцену.

(команди козаків виходять під музику).

Презентація куренів

(шикування в шеренгу)

I курінь — «Січовики» Девіз:

Славних предків ми діти,

Будемо вірно Вітчизні служити!

IIкурінь - «Запорожці» Девіз:

Ми свою славу і волю

Не віддамо ніколи нікому!

1-а ведуча. Настав час випробувати наших козаків.

Оголошується перший конкурс - «Хто спритніший?».

(по одному представнику з команди стають на місток (лавку) та за командою починають зіштовхувати суперника на підлогу. Руки при цьому тримають за спиною. За 6 спроб команда може набрати 6 балів).

2-а ведуча.Кожному відомо, що у ко­заків, насамперед, був кінь стрімкий, шабля го­стра, шаровари червоного кольору... А що ще ви знаєте про козаків?

Тожпропонуємо другий конкурс – («Історична вікторина»).

(Заморочки із бочки). ( Кожна правильна відповідь оцінюється в 1 бал).

Запитання конкурсу:

1. Назвіть елементи козацького одягу.

(Шаровари, жупан, кожух, смушева шапка, вишита сорочка, пояс із китицями).

2. Як називається герб України? (Тризуб).

3. Що символізує герб України? (Волю).

4. Що символізує прапор України? (Жовтий колір - пшеничне поле, а синій - блакитне небо).

5. Як називали козацькі човни? Скільки людей в них вміщувалося? («Чайки», 50-70 козаків).

6. Що означає слово «козак»? (У перекладі з тюркської - вільна, озброєна людина).

7. Назвіть, щонайменше, трьох гетьманів України. (Богдан Хмельницький, Максим Кривоніс, Байда-Вишневецький).

8. 8. Хто такий Устим Кармалюк? (Український месник, який нападав на панів на Поділлі).

9. Як називалась козацька зачіска? (Оселедець).

10. Як називалася церква на Січі? (Святої Покрови).

11. Що таке козацькі клейноди?

(Святині Запорозького війська, які козаки брали із собою у всі походи).

12. Що таке «бунчук»? (Держак висотою до 2,5 метрів, зверху - маковиця - кулька, від

неї донизу звисає пасмо кінського волосся).

13. Хто входить до курінної старшини? (Отаман, суддя, писар, кухар).

14. Чому козаків називали запорожцями? (Січ знаходилася за 9 порогами).

15. Бойовий прапор козаків. (Корогва).

16. Хто був першим гетьманом козаків? (Вишневецький).

17. Атрибут влади гетьмана. (Булава).

18. Острів, на якому була збудована перша Запорозька Січ. (Хортиця).

19. Гетьман, що розпочав національно-визвольну війну проти Речі Посполитої.

(Хмельницький).

20. Колір, що переважав на козацьких знаменах. (Малиновий).

21. Хто з гетьманів був обраний із Слобожанщини? (Мазепа).

22. Хто з гетьманів оспіваний в історичній «Пісні про Байду»? (Вишневецький).

23. Як називалися житло і військова одиниця в запорозьких козаків? (Курінь).

24. Назвіть прізвище останнього гетьмана українського козацтва. (Розумовський).

25.Яка українська дівчина стала дружиною турецького султана? (Настя Лісовська).

26. Що зображено на козацькій печатці? (Козак із мушкетом на лівому плечі та шаблею

при боці).

27. Керівник козацького війська? (Кошовий).

28. Період в історії України після смерті Б.Хмельницького. (Руїна).

29. Фортеця на Буковині, в бою біля якої був смертельно поранений П.Сагайдачний. (Хотин).

30. Особиста вогнепальна зброя козаків. (Пістолі).

1-а ведуча. Запорожець не знав ні «соб», ні «цабе», тому був здоровим, вільним від хвороб, умирав більше на війні, ніж удома.

2-а ведуча. Тепер народ слабкий, порожній і недовговічний: як дев'яносто років прожив, то під собою і стежки не бачить, а в давнину у сто ро­ків тільки в силу вбирався, тому запорожці жили довго й весело.

1-а ведуча. А молодці які були! Він сів на коня - не струснувся, не здвигнувся! Торкнув ногами - і пішов, і пішов! Тільки пилюга стовпом!

2-а ведуча. І ви, напевно, вже зрозуміли, що не може бути справжнього козака без коня стрім­кого, мов вітер. І, мабуть, заплющивши очі, ви можете собі уявити його: сильна спина, стрункі ноги, роз­кішна грива!

1-а ведуча. Ось ви нам зараз і покажете, якого коня, на ваш погляд, повинен мати козак.

Це завдання – для вболівальників обох команд. (1 – 2 бали для своїх команд).

(Папір, олівці - прості і кольорові. Учасникам (а їх може бути будь-яка кількість) зав'язують очі, і вони по черзі малюють гриву, хвіст, копита, а потім розфарбовують коня).2-а ведуча. А тепер наші козаки проскакають на своїх прудконогих конях.

Третій конкурс –«Засідлаю я коня…».

(учасники переносять один одного на спині).

Журі підводить підсумки по 1 – 3 конкурсах.

1-а ведуча. Історики запевняють, що в часи За­порозької Січі творилася українська державність.

2-а ведуча. І хоч у Запорожжі кожен бажа­ючий міг прийти у курінь, жити і їсти з коза­ками без будь-яких розпитувань чи вдячності за гостинність, та, хто вже селився на запороз­ьких землях, мусив, безумовно, підкорятися запорозькому законові і виконувати громадян­ські обов'язки.

1-а ведуча. Дуже вже пишалися козаки своїм національним одягом, своїми традиціями, своєю українською мовою.

2-а ведуча. Та, хоч і знали її досконало, а все ж тримали на Січі товмача.

Його використовували для перекладів при розмовах із людьми, які при­ходили на Січ і не знали української мови.

1-а ведуча. Він мусив знати українську, мос­ковську, грецьку, волоську, турецьку і

татарську мови. Звичайно, вимагати від вас знання стількох мов ми не будемо, та все ж зараз перевіримо, як ви зна­єте свою рідну українську мову.

2-а ведуча. Ну ж бо, поміркуйте!

Четвертий конкурс – «Перекладач». Табак - Тютюн Бутилка - Пляшка

Есаул - Осавул Уси - Вуса

Печать - Печатка Оружие - Зброя

Лента - Стрічка Ссора - Сварка

Магазин - Крамниця Юбка - Спідниця Зонтик - Парасолька Носки - Шкарпетки Чулки - Панчохи Сахар - Цукор

Ладонь - Долоня Злость - Гнів

Гвоздь - Цвях Рюмка - Чарка

Топор - Сокира Трубка - Люлька

Вещь - Річ Ужин - Вечеря

Погреб - Льох Крильцо - Ґанок

Парус - Вітрило Пушка - Гармата

Неделя - Тиждень Опасность - Небезпека

Бумага - Папір Колодец - Криниця

Преступник - Злочинець Баришня – Панночка

(Козакам обох куренів пропонуються слова російською мовою. Вони повинні швидко і правильно відшукати український пе­реклад цих слів). (1 бал – за правильну відповідь).

1-а ведуча. Для того щоб налякати ворога, запорожці нерідко самі поширювали неймовірні чутки про свою силу й непереможність, змушую­чи й інших вірити в це.

2-а ведуча.Серед них завжди були такі, ко­трих ні вогонь, ні вода, ні шабля, ні звичайна куля, крім срібної, не брали.

1-а ведуча. Так народ склав чимало прислів'їв про козаків.

2-а ведуча. Спробуйте їх відтворити.

(Завдання для вболівальників).

Де козак - ... (там і слава).

До булави треба і ... (голови).

То не козак, що боїться ... (собак).

Де байрак, там і... (козак).

Козацькому роду - ... (нема переводу).

Хліб та вода - ... (козацька їда).

Степ та воля - ... (козацька доля)

Терпи, козаче, ... (отаманом будеш).

Коли козак у полі, то він як ... (на волі).

Козак з бідою, як … (риба з водою).

Козак, наче … (орел).

1-а ведуча. Особливою збройною силою Запо­рожжя були січові нежонаті товариші. Вони несли воєнну і прикордонну службу, служили на пере­возах та на митних станціях.

2-а ведуча. За наказом кошового ходили в по­ходи, та, взагалі, куди було треба. Жінки не до­пускалися на Січ, тому козакам самим доводило­ся займатися домашнім господарством, хоч вони й були з ним мало знайомі.

1-а ведуча. Та все в них виходило добре, бо були вони кмітливими в домашньому побуті.

2-а ведуча. А ще були дуже винахідливими. За відсутності металевого посуду примудрялися варити собі страву у дерев'яних корцях, підкида­ючи безупинно, один за одним, у корець розжа­рені на вогні камені, доки не закипала налита в посудину вода.

1-а ведуча. Як відомо, перебувати жінкам на Січі було заборонено. Тому їжу готувати доводи­лося самим козакам, а називали таких козаків - кашоварами.

2-а ведуча.Мабуть, ви вже зрозуміли, що за­раз наші козаки будуть готувати собі їжу.

І пока­жуть, на що вони здатні без жінок.

1-а ведуча.Кашу варити ми тут не будемо, але п’ятий конкурс «Кашоварів» - проведемо. Кожний учасник повинен почистити й дрібненько порізати одну картоплину, а потім передає естафету іншому.

(Чий курінь швидше і краще впорається із завданням – той і переміг – до 5 балів).

2-а ведуча.А щоб нашим козакам було трохи легше та ситніше, їх дружини, вдома готува­тимуть нашу, національну страву - український борщ!

(Завдання для вболівальників).

(Куреням роздають набори листівок, на яких за­писані назви різних продуктів: овочів, фруктів, зелені, жирів, спецій, приправ. Вони повинні ви­брати з цього розмаїття продуктів лише ті, які придатні для того, щоб зварити з них борщ. Ви­брані листівочки кладуть на тарілочку і подають для оцінювання). (1 – 2 бали – для своїх команд).

картопля	цукор	вода
смалець	патисон	кабачок
часник	буряк	пшоно
перець	помідор	хрін
маслина	петрушка	рис
кріп	сіль	баклажан
цибуля	редька	томат
полуниця	квасоля	сало
морква	капуста	вершки
родзинка	сметана	лавровий лист
огірок	олія	м'ясо
яблуко	болгарський перець

1-а ведуча.Багато розповідали запорожці про силу своїх богатирів. Вони в'язали товстелезні залізні смуги, як в'яжуть снопи на полі, натягували страшенно тугі луки, над якими в Польщі марно силкувалися кілька чоловік.

2-а ведуча. Був у них такий силач, коли він причащався, то четверо чоловік мусило підтриму­вати священика, щоб той не впав від одного бога­тирського подиху.

1-а ведуча.Так! Богатирі в них були такі, яких ніде не зустрінеш!

2-а ведуча.А чи ж є богатирі серед вас? От ви нам зараз і докажете свою силу і

непере­можність.

Оголошується шостий конкурс «Хто кого перетягне».

(Виносять канат. Козаки одного куреня бе­руться за один кінець, а козаки іншого - за дру­гий. За командою вони починають тягти кожний до себе). ( 1 – 2 бали).

Журі підводить підсумки по 4 – 6 конкурсах.

1-а ведуча. Траплялося, що козаки потрапля­ли в полон до ворога. Але завдяки своїй спритнос­ті та витривалості, вони вміли, долаючи перешко­ди, втекти з полону.

Зараз ми подивимось, на скільки спритні, смі­ливі і сильні наші козаки.

Наш сьомий конкурс - «Стрибки в мішках».

(Козаки куреня стрибають по черзі, змінюючи один одного). ( 1 – 2 бали ).

2-а ведуча. Щоб мужньо захищати свій на­род, свою рідну неньку-Україну, вести козаків на боротьбу, курінні повинні мати неабияку силу в руках.

1-а ведуча.Досить часто в суперечках козаки застосовували звичку битися «на кулаки».

2-а ведуча.Але наші хлопці битися не будуть, а поміряються силою на руках.

Тому зараз ми оголошуємо восьмий конкурс - «Сильна рука»

(змагання між курінними та іншими козаками). ( 1 – 2 бали ).

1-а ведуча. Будучи справжніми шанувальниками пісень, дум і рідної музики, запорожці любили послухати своїх боянів, сліпців-кобзарів, нерідко самі складали пісні та думи і бралися за кобзу. На жаль, кобзи у нас із вами під рукою зараз немає. Але гарну українську козацьку пісню ми почути дуже сподіваємося.

2-а ведуча. Розкрийте нам свій талант і душу!

Тож дев'ятий конкурс - «Заспівали козаченьки».

(Обидва курені, можливо, трохи підготував­шись, виконують якусь пісню.

Оцінюється сама пісня та її виконання за такими показниками: злагодженість, темпера­мент, знання слів, кількість учасників, щирість та піднесеність).

Можливий конкурс «Влучний стрілець» (стрільба по мішенях із пневматичної рушниці).

1-а ведуча. Ну що ж, ви чесно і завзято зма­галися між собою. І показали, що ви можете бути справжніми нащадками славних запорізьких ко­заків.

2-а ведуча. Ви з гідністю пройшли всі ви­пробування, натхненно виконували всі завдан­ня і нам залишилося визначити й назвати найдостойніших.

(Журі підбиває підсумки і називає переможців).

1-а ведуча. Наша програма наближається до кінця. Але свято не закінчується.

Ми ще раз вітаємо вас, наші воїни, незрадливі сини Вітчизни!

2-а ведуча. Саме вам продовжувати естафету героїзму і мужності у справі захисту мирного сьо­годення і нашого майбутнього. Щастя вам, добра, радості, здійснення усіх ваших мрій!

1-а ведуча. І нехай закінчилась наша чудова подорож у славне козацьке минуле, та ви ще раз підтвердили, що козацькому роду - нема пере­воду!!!

Виховна година по підсумках роботи пошукового загону за напрямком «Славетні наші земляки», що досліджував життєвий та творчий шлях поета-земляка Івана Калениченка.

Дивосвіт Івана Калениченка.

Мета: ознайомити учнів з творами поета, про рідний край, про Україну і її народ, привернути увагу до свого роду, формувати родовідну пам´ять, виховувати любов до рідної землі і народу, до отчого дому, з якого виростає любов до Батьківщини, до традицій і звичаїв народних, удосконалювати навички виразного читання віршів.

Методи, прийоми, форми роботи: розповідь учителя, виступи учнів із повідомленням, виразне читання поезії, робота пошукових груп.

Обладнання: Фотомонтаж, виставка творів письменника, ілюстрації до творів.

Хід уроку

1. Організація класу.

2. Ознайомлення учнів з темою, метою уроку. Мотивація навчальної діяльності.

Михнівко моя незбагненна,

Вечорових неспокій мрій,

Кучерявість моя зелена,

Край лелечих п´янких надій.

І.Калениченко

Ці рядки Іван Калениченко присвятив своєму рідному селу Михїнівка, в якому він народився.

У його поезії – рідна земля з ніжністю барвистих квітів, шепотом зарошених садів і гаїв, з буйношалими вітрами і блакитними хмарами, з працею на її роздольних і щедрих ланах. Його вірші сповнені любові до всього доброго, високого і прекрасного, що звеличує землю, де він народився

Вивчаючи життєвий і творчий шлях ми поділилися на групи, кожна група вибрала свій напрямок роботи.

Завдання полягало в тому, щоб знайти місце проживання, а саме, де проходило дитинство майбутнього поета, знайти родичів,однокласників, друзів, знайомих, можливо, учителів, і записати їхні спогади.

Другим завданням було перечитати поетичні збірки поезії, які є у нашому кабінеті і аналізуючи їх скласти цитатний план до образів та намалювати ілюстрації до творів.

Тож напротязі уроку і перевіремо , як ви справилися із завданням.

Творчість цікавої і багатогранної особистості Івана Федоровича Калениченка, нашого талановитого земляка, простежується чітко, пов´язується з краєм, де він народився.

Іван Калениченко – поет традиційний, як традиційне життя, кохання, молитва, хліб...

Найнеповторнішим, неперевершиним в творчості нашого земляка є душа, голос, гумор.

Іван Федорович Калениченко народився 14 травня 1941 року.

З´явився на білий світ у дорозі, можна сказати – на возі, десь на п´ятому кілометрі грунтового шляху, який сірою стрічкою простягся через село Михнівку, козацький хутір Калениченки, побіля М´якеньківки. А далі, обминаючи заочеретину Говтву-річку, в якій купалося згорьоване війною дитинство майбутнього поета, а той шлях попід горою веде зигзагами в райцентр Решетилівку, відому в історії смушками, художніми виробами та ще тим, що він там навчався. Але в центр Решетилівку, де знаходився пологовий будинок, так і недоїхали, бо народився в дорозі, батько побачив, що з мамою непереливки, та й повернув до М´якеньківки, в двір до баби Трабчихи. Баба Трабчиха пуповину відрізала, кажуть до якоїсь книжки, тому і став вчителем і літератором. Додому верталися вже утроьох, де і потрапили в саме пекло, бо 22 червня 1941 року розпочалася Велика Вітчизняна війна.

Пізніше про своє народження, про свою добру матір він напише у вірші:

А коні були яблукові

А коні були яблукові...

А мати – як сад молодий,

Зі мною ходила важкою –

В дорозі зібралась родить.

На возі гойдалася тихо,

Весняно і ніжно цвіла.

«Дай, боже, нам щастя – не лиха», -

Тривога у батька була.

Затиснувши намертво віжки,

Незвично піднявши батіг,

Ішов поряз з возом він пішки,

Не йшов, а, здавалося, біг.

З терпінням змагалася втома,

Мій травень від болю аж зблід.

Не встигли в райог... І не дома...

І я закричав на весь світ...

Догрога мене загойдала –

Найперша колиска моя.

Нас Михнівка трьох зустрічала...

На возі - і мама, і я.

А коні були яблукові...

Та пара була «виїзна».

Родина – ознака любові.

Йшов травень. Буяла весна.

( портроет матері)

Мати , Марія Ялисеївна родом із села Слюсари, що між Колотіями та Шилівкою, працьовита селянка, жінка лагідна і добра, турботлива і щира. Сім´я її була бідною, багатодітною тому і найнялася до багатих людей наймичкою у Михнівку, де і зустріла своє перше кохання, свого майбутнього чоловіка Федора.

Жорстокий голодний 33-й забрав її сім´ю, залишивши їх з Наталкою (це її старша сестра) сиротами.

І став Федір Калениченко її розрадою, її долею. Ростили двох синів – Григорія та Івана. Іванові було 5 тижнів, коли батько пішов на війну. Ріс майбутній поет у злиднях, корову вбили німці, хату спалили, тому його дитинство було загнане в землянку.

До образу матері звертались і звертаються митці світу, бо це одна з вічних тем у світовому мистецтві і літературі. Ця тема захоплювала Леонардо да Вінчі і Рафаеля, які створили безсмертні живописні полотна, що прикрашають музеї світу... Образ матері увічнений у музиці Бетховина й Шопена... Мати возвеличена в неперевершениних літературних творах Шевченка й Гамзатова, Малишка й Симоненка...

Поезія - найвищий храм мистецтва. І практично у творчому доробку кожного поета неодмінно і вірші, присвячені матері.

- А як ви вважаєте, діти, чому?

Учні.

- Я гадаю тому, що мама - найдорожча і найріднніша людина для кожного. Недаремно ж цим святим словом називаємо і Батьківщину.

- А я вважаю, що кожен із нас живе, щось робить, чогось досягає насамперед завдяки мамі. Почуття поваги і шани до мами живе в кожному з нас. І, мабуть, кожен поет ( а поети все відчквають найгостріше) хоче віддячити мамі за недоспані ночі, за турботи, ласку, любов,

Хоче могутньою силою слова вознести образ матері на найвищий п´єдистал краси, величі

і святості.

- Саме матері дарували світові і великих поетів, і геніальних композиторів, художників, учених, мислителів... Усе в цьому житті починається з матері, з її безмежної і вічної любові...

Прекрасні вірші присвятив матері і наш земляк, з найніжнішою синівської любов´ю завжди згадував материнські натруджені руки. Вірш «Пряники» присвячує саме матері:

Пряники

Солодкі,їх і досі пам´ятаю –

Не часто мати пряники пекла.

Вони в печі, а я стою чекаю...

В ту пору мама вишнею цвіла...

Було, в хустині пройде серед вишень,

І не збагнеш – де вишня, де вона...

Та якось все так непомітно вийшло –

Згубилась в полі мамина весна...

За літом осінь теж не забарилась.

Холоне в серці спогадів печаль...

Сьогодні мама вишнею приснилась,

І сивий птах тривожно прокричав...

Коли обійме смуток вересневий

Крилом журливих спогадів моїх,

Збираю друзів у садок вишневий

І пригощаю пряниками їх.

- Діти, а які ви знаєте вірші про матір, які справили на вас найбільше враження.

( учні зачитують вірші)

ІІ сторінка (портрет батька)

У 1945 році повернувася батько з війни, почалася післявоєнна відбудова:

В житті у батька не було простою,

Бо він увесь, як кажуть, від землі.

І трудовою ранньою весною

Стрічав у полі перший журавлів.

****

Мій батько був людиною простою –

Про це, вам скаже кожен у селі.

Як зацвітають скрізь садки весною –

За ним, як діти, плачуть журавлі.

Приклавши всю силу (батько наймався на роботу в с.Шилівку) побудували дуже гарну хату. Батько був добрим плотником, майстром на всі руки і тому хата була найкращою у селі.

( хата)

Діти, як ви впоралися із завданням?

Учні

Звіт І групи, як вони впоралися із завданням.

( Ми провели ціле дослідження про нашого земляка, настільки зацікавилися його життєвим і творчим шляхом, ми знайшли його родичів, друзів, однокласників і дуже багато дізналися цікавого. Нас приємно здивувало те, що хата, яку будував батько І.Калениченка і зараз стоїть і в ній живуть люди. Та сама хата в якій минуло дитинство і юність нашого земляка.

Зустрівшись і переговоривши із старожилами села, ми довідалися, що наше село Михнівка колись складалося із декількох населених пунктів. У центрі була саме, Михнівка – кріпосне село, а навколо неї розкинулись хутори, в тому числі вільний козацький хутір Калениченки. Цей хутір був розташований недалеко від річки. Хати були далеко одна від одної, бо біля кожної був свій земельний наділ.

- 3 -

Ми довідалися, що хата вільного козака прадіда письменника , Василя Калениченка, стояла майже під лісом. Сюди і привезли на возі малого Івана. Але в цій хаті прожив він недовго, бо при відступі у 1943 році її спалили німці. Поруч була вирита землянка, в якій і діждалися батька. Пізніше .... А батько побудував настільки міцну хату, що достоїла вона і до наших днів. А проживає в ній дружна, багатодітна сім´я Крупачів, найменший син яких навчається у нашій школі.

Ми дізналися від односельців, що сім´я майбутнього письменника була гостинною, привітною, веселою. Мати знала безліч народних пісень. Часто співали разом з батьком (батько грав на гармошці). А у неділю та свята ходили до церкви і співали у церковному хорі.

І ще ми дізналися , що сини, Григороій та Іван, коли їхали з дому на навчання, посадили груші. Одну за хатою, а другу біля колодязя. Пройшли роки. Одного разу, коли Іван Федорович приїзджав у село, то відвідував свої груші, свою оселю (в той час у їхній хаті жила Олена Шиян), і був радий, що вони росли до цих пір. Але у 1998 році груша біля колодізя почала всихати, з часом всохла і її зрізали. Можливо, це суєвірно. Але саме у 1998 році не стало і письменника.

ІІІ сторінка.

Перегорнемо ще одну сторінку життєвого шляху нашого земляка.

Переростком пішов до школи. Однак був відмінником. Навчався у Михнівській семирічній школі. Перша вчителька – Пасішник Марія Мусіївна. Завжди навідувів її, коли приїзджав у Михнівку, а коли померла, то разом з Ларисою Яківною (його троюрідна сестра) ходив на могилу, на яку поклав свою книжку «Тюльпан-дерево» з підписом:

Добрим учителям моїм

І однокласникам на спомин.

Присвячує вірш: Стежка

Стежка мого дитинства

Через роки біжить –

Зайчиком через поле,

В щедрі прибої жит.

Нитка мого дитинства

Слалася по війні –

І трудова, й пречиста

Рвалася на стерні .

Вузликів так багато –

Я їх в´язав, як міг.

Виросли ми без хати –

Рідний згорів поріг...

Хочу вернутись знову

В ранок далеких мрій

Стежко, скажи хоч слово.

Стежечко, зрозумій.

А тепер дізнаємося, як працювала друга група? Вам було завдання знайти однокласників, друзів, знайомих поета.

· Мій дідусь, Горпинченко Іван Сергійович, навчався разом із Калениченком І.Ф., коли я почала цікавитися цим, то дідусь з радістю мені розповідав про свої шкільні будні. Ми разом із Марією Олексіївною та дівчатами склали ряд питань, які нас цікавили і провели дідусеві цілий екзамен. З його розповіді ми дізналися, що наш земляк був відмінником, і не тільки відмінником, а й затійником. Він ще у школі пробував писати вірші, писав різні цікавинки-смішинки, умів грати на балалайці і гармошці, і все це в нього так гарно получалося як у справжнього артиста. Дідусь згадує, що важко було у той час, післявоєнні роки, відбудова,

Згадує, що жили майже по-сусідськи із Іваном Федоровичем, і неодноразово гралися один в одного і його мати, Марія Ялисеївна, завжди пригощали однолітків своїх дітей сільськими ласощами.

· Ми відвідали Пророк Ганну Кирилівну – це також його однокласниця, із її спогадів ми дізналися, що в їхньому класі навчалося 36 учнів, розповіла і хто з учителів їх учив, і ще назвала однокласників, які з ними навчалися. Вона нам розповіла один випадок із шкільного життя, коли у школу приїхала перевірка, а Калениченко організував сам увесь клас і вони заспівали пісню «Широка страна моя родная» - всі були у захваті від того виконання. Каже Галина Кирилівна: «Ми всі співали голосно, дружно всім класом, а він підігрував на гармошці».

· Також ми ще відвідали і його друга – Калініченка Івана Олексійовича, це друг його дитинства, про нього він пише у повісті «Грішні люди», де називає його – Іван Чорний. Від цієї зустрічі ми просто були у захваті, він розповідав нам, як вони товаришували, рибалили, виходили із батьками на косовицю. Вони постійно підтримували відносини, відвідувавли один одного. Іван Олексійович гортаючи сторінки повісті пояснював нам, які саме люди Михнівки стали прототипами образів – дівчини Галі, діда Санька, Сашка Лайдачка, Окіпного.

Батько помітив ще у дитинстві хист до музики і після закінчення 9 кл. подарував йому баян.

Закінчив Решетилівську середню школу, культосвітнє училище в Гадячі, філіал Харківського інституту мистецтв у Донецьку. За освітою культпрацівник і вчитель музики.

Під час навчання у Донецьку, зустрів свою долю. Ельвіра Петрівна стала його дружиною, якій впевнено пообіцяв:

Любов – що прірва, твердо знаю,

Та перший крок зробив я сам...

Не обіцяв тобі я раю,

Але і в пекло не віддам!

Своїй коханій освідчується у вірші:

Освідчення

Люблю в тобі красу весняну –

Цю загадкову таїну...

Без тебе просто я зів´яне

Й не обійму свою весну.

Душа моя в чеканні мліє,

Вона – неспокою сувій.

Любов, і віра, і надія –

Переплелися все у ній.

Як заквітчає щастя долю,

Що зріє в пісні на крилі, -

Відчую серцем я неволю,

Тривогу й радість на землі,

Люблю в тобі красу весняну –

Цю незбагненну таїну...

Тобі ж на стежку я не стану,

Щоб не затьмарити весну...

Ельвіра Петрівна закінчила Полтавський педінститут. З нетерпінням чекали свого первінця, народився син – Олег, та доля відрахувала йому малий вік, він прожив всього 12 днів. Похований на Михнівському кладовищі, за могилою доглядають родичі. У минулому році, влітку Ельвіра Петрівна разом із сином Максимом та невісткою приїзджали у Михнівку, відвідали своїх родичів і замінили на могилці хрест.

По закінченню інституту Мистецтв, за направленням, працював у Кременчуцькому педучилищі викладачем музики:

З тих пір у пам´яті

Утвердилось назавжди

Ім´я моєму місту – Кременчук.

Тут у цьому місті народжуються сини – Тарас і Максим.

Завереснився обрій журавлями,

І потяглись ключі в далекий світ

Бринить струною туга над полями,

На серці – журавлиний переліт

І я махнув би так за сині води –

На маю в себе і малих крилят

Не перелітний я – землі господар,

І в мене дома двоє журавлят.

Працював, жив активним трудовим життям. Має нагороду – «Ветеран праці». За рішенням партократів попав під скорочення штатів. Все своє вміння віддавав творчій роботі. Бо ще навчаючись в училищі почав писати вірші, але ніде не друкувався, і через те багато віршів лишилося ненадрукованими.

У 1988 році з сім´єю переїздить на постійне місце проживання у м. Боярку Київської обл. ближче до своєї сім´ї, бо батько з матір´ю переїхали ще у 1976 році до старшого сина Григорія у Київ. Але батько прожив після переїзду всього 2 роки, далися взнаки воєнні рани, у 1978р. батько помер. Іван Федорович присвячує ряд віршів батькові, це: «Батькові журавлі», «Реквієм мовчання», «Берізки», «Хліб».

Діти, які вам найбільше з них сподобалися.

«Батькові журавлі» - Наташа Бодня

«Берізки» - Дубовик Віталій

Батькові журавлі

Усе життя трудився рядовим

Уже життя зозуля відкувала

Укотре біла непогода зим

Стежки до нього поперемітала.

А з неба голубого стільки літ

Травневе сонце зігріва дороги...

Солдатом обійшов весь білий світ,

Завоював нам правлу Перемоги.

Мовчить гармошка – пам´ять для синів,

Убита горем, як голубка, мати,

Його несли над полум´ям садків,

І плакала шибками наша хата.

*****

Зажурилось село, враз постаріла мати,

До могили стежки і вночі віднайду,

Зустрічайте мене – я прийду до вас , тату,

І сьогодні, і завтра, й позавтра прийду

Подивлюся на світ молодими очима,

Босоноге дитинство згадаю своє.

Не збагну, скільки літ пролягло за плечима...

За туманами час, наче дим, розтає.

Та дарма, що літа даленіють в тумані –

День травневий мені нагада ту весну...

Знову прийдуть, як сон, ці травневі незвані

І, наповнивши дні, відлетять в далину...

****

З 1989 року Іван Федорович працює в Київському педучилищі, в цей період за свій рахунок ( за гроші, що мати збирала на смерть - матері наказав жити ) видав книжку «Ніжний кремінь» (1989р.). Продавши ці книжки, за отримані гроші видає збірку «Тюльпан-дерево» (1994р.) – присвячує матері. «Долоні подорожника» (1990р.), «Хай йому грець...» (1992р.) – присвячує дружині і синам, «Гоп, мої гречаники» (1995 р) – Ельвірі Петрівні.

Демонструю всі його збірки, зачитую дарчі надписи.

У 1998 році прийнятий до Спілки письменників . Друкується в журналах «Ранок», «Прапор», «Хлібороб України», «Перець».

Займається перекладницькою діяльністью, виступає з добірками в республіканській та місцевій пресі, виступає по радіо.

Хворів серцем, і, очевидно, відчуваючи, що втрачає здоров´я – пише вірш:

Рання дорога

Розхвилювалось серце не на жарт,

На бачу спокою для нього і в прогнозі –

Дорога рання випала без карт,

І я один стою на цій дорозі.

Чому один? Чому ж тебе нема?

Сирітський настрій душу душу розтинає.

Тут я один, а там десь – ти сама...

Чекав, чекав – ти не прийшла, немає.

І ранок раптом полуднево зблід,

Стріла крізь серце пролетіла гостро,

Залишивши свій незагойний слід.

Чому все так? Сказати ой не просто...

Часто приїзджає у с. Михнівку до родичів. Село було й залишається для Івана Федоровича згустком енергії, навколо якого розгортається все його життя. І хоча робота забирає багато часу, все ж таки вигулькне хвилинка – овов´язково в рідну Михнівку:

Душа додому прагне вороття

Доки в селі ще є кому стрічати...

***

Михнівко моя незбагненна,

Вечоровий неспокій мрій,

Кучерявість моя зелена,

Край лелечих п´янких надій

Пригорнулась лоза до річки,

Тепла хвиля сягає віт.

А дорога – за обрій стрічка,

А дорога – далекий світ.

Ми знайщли родичів Івана Федоровича, адже його мати – Марія Ялисеївна, яка пережила сина майже на 7 років часто приїздила на батьківщину і зупинялася у своєї рідні. Це сім´я Тернієвської Лариси Яківни, яка поділилася з нами своїми спогадами. (Читає спогади, демонструє книжки з дарчими підписами)

Спогади про Івана Калениченка Тернієвської Лариси Яківни.

Іван Федорович – мій троюрідний брат. Прадід Василь Калениченко, якого він описує в автобіографічній повісті – це і мій прадід. Тож він їздив у Михнівку і зупинявся завжди у нас. Їздив частенько. Бувало на 2-3 години з кимось із своїх доузів: Олексієм Євгеновичем Довгим чи Василем Івановичем Захобою. А то приїздив на 3-4 дні, щоб помилуватися рідними куточками, річкою, природою, які він дуже любив. Відвідував могилку сина, хату, в якій виріс, друзів дитинства. Багато персонажів з його творів – невигадані, а дійсно мешканці Михнівки – баба Морозка, дід Каєшко, дід Санько і Степан з повісті «Кури» - це його близькі сусіди. Степан - його найближчий друг, жив поруч і дід Санько – через дорогу.

Любив гумор, розумів його , я могла з ним жартувати, знала, що він ніколи не образиться, зрозуміє, що це жарт.

Колись прийшов серед ночі ввесь мокрий, в грязі я відкрила двері і пзапитала: « Хіба від Боярки до Решетилівки чистої води не знайшов скупатись?»

- Я тобі в подарунок раків ловив і розповів, як їшов з Пасішників у Михнівку, думаючи, що там є дорога, як колись давно поки був хутір Михайлики.

- А одного разу я варила вареники з вишнями, чую моя мама гукає: «Ховай вареники, гість іде»

- Так я ж більше півсотні не з´їм.

- Ну тоді добре, а то я думала, що цілий десяток з´їси, і ми всі почали сміятися.

У нього жила в Колотіях тітка Наталка, рідна сестра матері, у Хрещаті – тітка Олена, батькова сестра, захотілося йому їх відвідати. Дали ми йому свій мотоцикол і він поїхав. Приїхав пізно. Ми вже почали хвилюватися. А він розповідає:

- Доїхав майже до Харченків і мотоцикол заглох, - я так зрадів!

- Чому зрадів? - здивувалися ми.

- А тому, що заглох біля Харченок, а не біля Колотіїв. Якби не завів, то тут ближче ж тягти було б.

Записував старовинні українські народні пісні, які знала моя мама. Записував усякі смішні випадки, які я знала, що переказували в Михнівці і М´якеньківці. Завжди був веселий, читав свої вірші. Дарував книги з дарчими написами.

Його мама – Марія Ялисеївна, часто розповідала, як вона поневірялася з малими дітьми під час війни: корову убили, хату спалили німці. Хутір і село горить, а вона з дворічним Ванею і шестирічним Гришею сидить в болоті і умовляє тихо їх, щоб не плакали, щоб німці не почули. І діти мовчали, хоч були голодні і холодні.

Мріяв приїхати на 10-15 днів з дружиною і дітьми у Михнівку, покупатися в річці, виспатися на сінові в сіннику. Але так і не приїхав. Лише один раз був з сином Тарасом і Максимом і то короткий час.

Друкувався в Решетилівській районній газеті, приятелював з головним редактором Олексієм Євгеновичем Довгим, часто зупинявся у далекого родича, друга – Захоби Василя Івановича.

У нього було багато планів і творчих задумів, але серцевий напад не дав їм здійснитися.

22 квітня 1998 року на злеті діянь він пішов із життя.

Усе своє життя він ніс людям добро, розумів, що найважливіше – «треба в житті любити гаряче і багато», любити людей, яким він віддавав до крихти все тепло свого серця..

Перевіремо останнє завдання нашого уроку: Які ілюстрації до творів ви намалювали?

Будь ласка, продемонструйте їх, називаючи твір.

Підсумок уроку:

Отже, сьогоднішній урок, діти, - це наша гілочка, яку ми вплели у вінок пам´яті нашого дорогого земляка І.Ф.Калениченка. , адже його твори випромінюють красу, доброту, людяність, вони щедрі на задушевність, лагідність, справедливість.

Діти, пам´ятайте про честь свого роду і народу, вбирайте у свої серця красу рідної землі, гідно продовжуйте славні справи батьків і дідів.

Конкурс - подорож до чарівної країни ввічливості та доброти.

Мета:учні мають зрозуміти чому люди повинні вибирати між добром і злом; виховувати такі почуття, як доброчинність,дружба,відповідальність за свої вчинки.

Зал прикрасити повітряними кульками, плакатами, малюнками.

Звучить запис пісні « Если с другом вышел в путь».

Добрий день дорогі друзі! Сьогодні ми помандруємо до Країни ввічливості та доброти подивимось, які ви ввічливі, чуйні, добрі, милосердні, доброзичливі.

Перш ніж вирушити в уявну подорож, я хочу представити вам наше шановне журі (представлення журі).

Видатний педагог Василь Олександрович Сухомлинський свого часу писав:

- Сказав мудрець:

«Живи, добро звершай, Та нагород за це не вимагай! Лиш у добро і вищу правду віра Людину відрізни від мавпи й звіра.

Хай оживає істина стара - Людина починається з Добра!»

Отже, в путь до Країни ввічливості та доброти!

1. «Добрий знак».

(намалювати «Добрий знак» який дозволяє рухатися вперед ,бажає щасливої дороги,вітає вас і говорить про те,що в країну ввічливості та доброти може потрапити людина з добрим серцем).

2. «Вірний друг».

(написати кого візьмете з собою у подорож, це мають бути добрі, казкові герої).

3. «Добра порада».

( Катрусю запросили в гості. їй не хочеться йти, та незручно відмовитись. Що ви порадите: придумати поважну причину, сказати, що болить голова чи піти в гості.)

4. «Місток щастя».

(по місточку може пройти тільки щаслива людина; завдання: скласти список з 6 речей (поняття, явища, предмети, люди), які допоможуть вам стати щасливою людиною.)

5. «Словник народної мудрості».

(записати українські прислів'я)

6. «Море чеснот».

( « виловити з моря «чесноти»).

7. «Скарб».

(написати який скарб хотіли б знайти ).

Отже,сьогодні ви дещо згадали, дечого навчились, що стосується морально-етичних норм.

Слово журі.

Нагородження.

Нехай добро, щирість, ніколи не покидає вас. Будьте завжди Людиною з великої літери!

Я вірю, настане пора ще досі не знана - чудові, казкові часи: хлоп'ята й дівчатка привітними стануть, і ввічливі будуть усі.

Творіть добро, щоб кращим став цей світ!

До побачення!

З метою поглибити знання учнів про права і обов'язки громадянина України, добитися розуміння школярами принципу обов'язкового покарання за правопорушення і скоєні злочини у школі проводяться різні диспути, зустрічі з представниками правоохоронних органів, години спілкування різноманітні бесіди.

Одним із таких заходів була година спілкування на тему: «Права та обов’язки громадянина»

Не меркнуть зорі,

Йдуть у небуття,

Бо мають право вік світити.

Але я маю право на життя,

Я гідно мушу жити.

Учитель. Життя інколи подає нам такі уроки, що ми волею-неволею починаємо відстоювати свої права, без яких ми – ніхто. Тому важливо сьогодні знати кожному хоча б ази правової абетки для захисту своїх прав. За висновками всеукраїнського соціологічного опитування 8% підлітків не знає жодного з прав, декларованих Конвенцією про права дитини. Тільки 3% дітей впевнені в тому, що їх права виконуються.

Унашому складно організованому світі навіть людина, яка нічим не порушила суспільних норм поведінки, постійно перебуває у сфері дії якихось юридичних установок, що регулюють її щоденні права і обов'язки. Права, надані їй державою, і обов'язки, які, в свою чергу, вона несе перед державою. Одне й друге свято охороняється Конституцією України.

Учень. Так уже буває в житті: настає період, коли мовби вперше дивишся на себе збоку, очима інших — який, яка я? Як ніколи доти, тобі хочеться завоювати повагу товаришів. Починаєш вимогливіше ставитися до себе: «Мені вже чотирнадцять з половиною... п'ятнадцять з гаком». Замислюєшся, як стати таким (такою), щоб...

Учитель. Як стати справжньою людиною? Коли про це запитали О.П.Маресьєва — прототипа героя книжки Б. Полєвого «Повість про справжню людину», Олексій Петрович відповів так: «Справжня людина.— це дуже об'ємне поняття. Але мені думається, що насамперед треба добре знати свою справу, любити її, бути відданим Батьківщині. Виховання якостей справжньої людини починається з дитячих літ».

«Посієш вчинок — пожнеш звичку, посієш звичку — пожнеш характер, посієш характер — пожнеш долю», — говорить народна мудрість. Отож і від тебе самого насамперед залежить твоя доля, доля громадянина України.

Учитель ознайомлює учнів з Конституцією України, зокрема, з II розділом «Права, свободи та обов'язки людини і громадянина».

Учитель. Більш докладніше зупинимося на праві про освіту. Наша освіта? Право ми маємо. Тільки вчися!

Учень. Право на освіту — одне з конституційних соціально-економічних прав, що забезпечуються розгалуженою мережею навчально-виховних закладів, які можуть бути як державними, так і приватними, системою наукових установ, закладів підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, створення умов для вільного вибору профілю навчання відповідно до інтересів та уподобань, різними формами навчання (очною, заочною, вечірньою). Закон України «Про освіту» встановлює єдину в країні систему освіти, яка включає: а) дошкільне виховання; б) загальну середню освіту 1, 2, 3 ступенів (початкову, основну, старшу школи); в)професійну освіту; г) вищу освіту; д) післядипломну підготовку; є)аспірантуру; є) докторантуру; ж) підвищення кваліфікації, перепідготовки кадрів; з) позашкільне навчання та виховання; і) самоосвіту.

Згідно з законом, обов'язковим є навчання з шести (семи) - річного віку до 15 років. Законодавство про освіту визначає права та обов'язки учнів. Так, учні мають такі права: вибору форм, профілю навчання, користування матеріально-технічною, виробничою та спортивно-оздоровчою базою навчально-виховного закладу, доступ до інформації у всіх галузях знань, участь у олімпіадах, конкурсах, одержання направлення до навчання в інших закладах, участь у громадському самоврядуванні, безпечні та нешкідливі умови навчання.

Здійснення учнями своїх прав нерозривно пов’язане з дотриманням ними і обов'язків, які закріплені в законі. Серед них: систематичне і глибоке оволодіння знаннями, дотримання моральних, етичних норм співжиття та норм законодавства.

Учитель. Давайте перевіримо себе, що ми знаємо про свої права і обов'язки щодо освіти, для цього вам треба справитися з рядом завдань.

1. 1 вересня тисячі учнів йдуть до школи. Яким правом вони при цьому користуються: на працю, на освіту, соціального захисту?

2. Навчання у школі розпочинається з... і є обов'язковим до...років.

Вкажіть дату: 5,6,7,8; вік: 14, 16,17 років.

3. Загальноосвітня школа має: один, два, три ступені. Загальну середню освіту учні отримують, закінчуючи школу... ступеня: 2, 3.

Учитель продовжує ознайомлювати учнів з II розділом Конституції України.

Останнє речення в цьому розділі звучить так: «Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності». Тому ми повинні знати не тільки свої права і обов'язки, а й дотримуватися чинного законодавства, що діє у нашій державі, і не чинити протиправних діянь, що караються ними.

Учень. Поняття правопорушення. Правопорушення — це порушення правової норми, заборони, встановленої суспільством. Тобто це — анти суспільне діяння, ймовірність здійснення таких діянь передбачена спеціальними законами. Держава та її органи мають право за цими законами карати правопорушників.

Отже, правопорушення — це протиправне анти суспільне діяння, що заподіює шкоду суспільству і карається законом. Правопорушенням може бути не лише дія, а й бездіяльність, у деяких випадках бездіяльність буває аморальною, шкідливою суспільству (наприклад, ненадання необхідної допомоги при наявності можливостей надати допомогу).

Кримінальна відповідальність настає з 16 років. У деяких випадках, передбачених законодавством, кримінальна відповідальність настає з 14 років.

Учень. Види правопорушень. Правопорушення поділяються на злочини та проступки.

Одним із видів правопорушення є дисциплінарний проступок. Це проступки, які пов'язані з порушенням трудової дисципліни, службових обов'язків, правил поведінки.

Другий вид — це цивільне правопорушення. Це порушення норм цивільного права, наприклад — заподіяння шкоди особі, майну чи порушення договору, угоди тощо. Приниження честі і гідності особи — це теж цивільне правопорушення і потерпілий може звернутися до суду.

Третій вид — це адміністративне правопорушення. Це порушення норм адміністративного права, наприклад, порушення різних санітарних правил, правил громадського порядку, військового обліку, паспортного режиму, дрібне хуліганство, порушення правил дорожнього руху, правил протипожежної безпеки.

Учитель. Підсумовуючи все вищесказане, можна з впевненістю сказати, що ви поглибили свої знання про права та обов’язки громадянина України, вже знаєте про правопорушення та їх види.

Учнівське самоврядування в школі та класі

1. Поняття учнівського самоврядування

2. Актуальність створення шкільного самоврядування в сучасних умовах

Поняття учнівського самоврядування

Основною ланкою у становленні виховного колективу є учнівське самоврядування - самодіяльна організація дитячого життя в школі. Воно уособлює демократичну та самодіяльну атмосферу, захищає й забезпечує права всіх учасників колективу, сприяє формуванню у них громадянськості, організаторських якостей, допомагає педагогічному колективу в проведенні різноманітних заходів, виступає їх ініціатором. Загалом учнівське самоврядування є незамінним помічником педагогів.

У сучасній школі, яка самостійно формує органи самоврядування, воно представлене за одним із трьох варіантів:

1. Представницький варіант. До учнівського комітету входять старости всіх класів. Така структура дає змогу оперативно доводити до відома учнів, особливо у великій школі, рішення учнівського комітету, організувати будь-яку акцію, підбити підсумки.

2. Комунарський варіант. Передбачає при організації конкретної справи створення тимчасового штабу або ради із зацікавлених учнів. Члени ради вирішують (з участю вчителів), як залучити весь колектив школи чи групу класів до справи, дають доручення, організовують роботу (свята, спартакіади, олімпіади, масові подорожі тощо). Після їх завершення штаб (рада) самоліквідується, натомість виникає інша тимчасова структура для нової справи.

3. Комісійний варіант. Згідно з ним на загальних зборах чи конференції формується учнівський комітет у складі 9-15 осіб. Вони обирають зі свого складу голову, заступника, секретаря комітету, решта очолюють комісії, до яких добирають активістів класів. Такий склад комітету є сталим, але часто він буває заформалізованим або взагалі бездіяльним.

Вищим органом учнівського самоврядування в школі є загальні збори або учнівська конференція. Виконавчий орган (учнівський комітет, рада учнівського колективу, рада командирів (старост), парламент, учнівське представництво тощо) підзвітний загальним зборам. Учнівські збори відбуваються не менше двох разів на рік (у вересні — для визначення завдань на новий навчальний рік, у травні — для звіту виконавчого органу та його перевиборів). Напередодні проведення звітно-виборних зборів проводять з учнями дискусію, ділову гру з проблем учнівського самоврядування, структури учнівського самоврядування, основних напрямів та змісту роботи, прав і обов'язків членів виконавчого органу.

Важливими умовами плідної діяльності учнівського самоврядування є: розуміння учнями й активом завдань, змісту і суті самоврядування; вміння самостійно планувати, організовувати роботу, координувати зусилля різних ланок самоврядування, постійно здійснювати самоконтроль; уміння враховувати, регулювати, аналізувати свою діяльність, об'єктивно її оцінювати; пошук ефективних форм і методів діяльності органів самоврядування, творче використання досвіду інших шкіл.

Комісії виконавчого органу спрямовують свою роботу на підвищення якості навчання, реалізацію вимог режиму школи, організацію позакласної виховної роботи, на розвиток ініціативи і творчої самодіяльності учнів, реалізацію їх прав і обов'язків. Члени комісії є відповідальними за певний напрям роботи класу. Виконавчий орган проводить засідання один раз на місяць, комісії — раз на два тижні. Свою роботу виконавчий орган планує на рік або півріччя орієнтовно за такими розділами:

1. Вступ (короткий аналіз роботи за попередній рік, завдання на новий).

2. Організаційна робота (визначення тематики загальношкільних конференцій, класних зборів, планування навчання активу з окремих питань, організація відкритості в роботі).

3. Засідання виконавчого органу учнівського самоврядування.

4. Робота комісій (секторів).

У плані роботи враховують обов'язкові справи, в організації яких участь виконавчого органу об'єктивно необхідна (День знань, робота з благоустрою пришкільної території, налагодження чергування у школі та класах, підготовка до проведення канікул тощо).

Колективним органом самоврядування в класі є збори колективу класу — впливовий чинник зміцнення дисципліни учнів, виховання в них моральних якостей. Періодичність їх проведення залежить від конкретних умов діяльності класу.

Гласність, відкритість роботи органів самоврядування (всі учні знають, де, коли, які питання обговорюються, можуть брати в обговоренні участь, пропонувати нове, оригінальне, цікаве, впливати на життя колективу) сприяє поглибленню демократизму в шкільному житті. Розвиток учнівського самоврядування, участь в якому розвиває відповідальність за шкільні справи, допомагає набути організаторських навичок, сприяє духовному зростанню, розвитку організаторських здібностей дітей.

Основними засобами вдосконалення педагогічної допомоги учнівському самоврядуванню є: забезпечення реальних прав та обов'язків органів самоврядування; підвищення довіри педагогів до рішень учнівського колективу, його органів самоврядування; кваліфікована, тактовна допомога; цілеспрямоване навчання учнів складній справі організації життя учнівського колективу, керівництва справами школи . За кожною комісією педагогічна рада закріплює вчителів-консультантів, які постійно мають допомагати органам самоврядування, сприяти визначенню мети діяльності, плануванню роботи, вирішенню складних ситуацій, управлінських завдань.

Актуальність створення шкільного самоврядування в сучасних умовах

Перш ніж замислюватися про створення шкільного самоврядування, необхідно відповісти на питання про необхідність залучення дітей в процес шкільного самоврядування.

Розглянемо відповідь на це питання з двох позицій – підлітка і педагога з урахуванням соціально-психологічних особливостей розвитку дитини.

З погляду вікових психологічних особливостей для підліткового віку характерна підвищена сприйнятливість до соціальних явищ; для нього необхідне визнання, повинна бути наявність мотивації на взаємодію в групі; дитина готова до змін, відчуває потребу в своїх досягненнях і своєму самовизначенні.

З погляду педагогів, участь у шкільному самоврядуванні або в діяльності громадської організації сприяє формуванню громадянської позиції і ціннісного відношення до себе й інших; дозволяє учням підвищити соціальну компетенцію; розвивати соціальні навички поведінки і установок на самостійне ухвалення рішення соціальних проблемних ситуацій.

З педагогіки ми знаємо, що в умовах спільної діяльності поведінка людини стає пліднішою, ніж в умовах індивідуальної поведінки. Підлітки прагнуть до групового об'єднання тоді, коли бачать в цьому перспективу цікавого життя, можливість вирішити свої проблеми. При цьому дуже важливо забезпечити усвідомлення своїх потреб, цілей і отримання практичного результату діяльності.

Учні усвідомлюють необхідність створення шкільного самоврядування, розуміють, що участь в ньому дозволить:

– забезпечити реалізацію права на свободу думок, свободу слова, рівноправ'я, самоствердження;

– розвивати почуття відповідальності за себе, колектив, школу;

– змінити устрій життя школи і взаємовідношення між учнями і педагогами для створення духу співробітництва, взаємодопомоги і взаєморозуміння;

– організовувати своє дозвілля .

Для розвитку самоврядування підлітки пропонують розділити учнів по ланках і поширювати ідеї шкільного самоврядування. У цій роботі учні повинні стати реформаторами, вчителі – помічниками і сполучною ланкою, адміністрація – координатором і спонсором. Відносини між вчителями і учнями повинні будуватися на взаємоповазі, взаєморозумінні і взаємодопомозі.

Діти вважають, що для ефективної роботи необхідний лідер, який повинен бути розумною особою, що володіє організаторськими і ораторськими здібностями, відповідальністю, доброзичливістю, відчуттям гумору.

Учні відзначають, що шкільне самоврядування повинно об'єднати всі вікові групи через спільну діяльність: організацію масових заходів і роботу, направлену на впорядкування школи.

У освітніх установах, де відсутні організації учнів, адміністрація схильна розцінювати спілкування з представниками від класів або паралелей класів як участь школярів в управлінні. Навряд чи їх участь в управлінні у такий спосіб заходить далі за з'ясування питань, коли проходитиме дискотека або хто братиме участь в змаганнях, вже не кажучи про те, що питання дотримання і захисту прав дітей, формування громадянських якостей в системі освіти таким шляхом не вирішити.

Тільки через свою громадську організацію діти можуть донести свою думку про шкільне життя до зведення адміністрації, брати участь в процесі зміни шкільного клімату. Спілкування адміністрації з виборними представниками організації учнів дозволяє обговорити спірні питання, що виникають в процесі взаємодії, у тому числі й питання, що стосуються дотримання прав і законних інтересів дітей. Громадська організація учнів є найбільш ефективною формою, за допомогою якої здійснюється плідна співпраця всіх учасників освітнього процесу.

В даний час в освітніх установах йде процес створення шкільного самоврядування і дитячих громадських організацій.

Шевченківські дні в школі

Осінь – щедра господиня

Година спілкування «Велика радість творити добро»

Вправа «Крила добра»

Біля пам’ятного знака Жертвам Голодомору та політичних репресій

с. М’якеньківка під час вшанування невинно убієнних

.

Лицарський турнір «Козацькому роду - нема переводу»

Проведення тижня «Основи безпеки життєдіяльності».

Жукова Вікторія, учениця 9 класу

Участь у конференції учнівської організації «Шторм»

Для нас музей – важливий осередок виховної роботи. Кожні відвідини музею дають роботу розуму і серцю

Коментарi